Почему стихотворение н. некрасова "железная дорога" обращено к детям? . как вы думаете, есть ли в стихотворении мысли, современные для наших дней?

Дети должны знать как люди в то время были зависимы от власти и пытались хоть как то заработать крошку хлеба . Они внесли огромный вклад в развитие общества и об этом должны знать потомки. И дети , как растущее поколение не должны забывать об этом.

2.Солоха-днём очаровательная селянка,а ночью ведьма-это лишь женская доля,заискивать днём,а ночью,наедине с собой,якшаться с чёртом.Автор лишь подчёркивает очарование женской половины,в образе Солохи-"Эх, добрая баба! Черт-баба!",которую такой сделала жизнь и зависимость от обстоятельств."

Мать Вакулы,лет сорока,очень привлекательная особа,пользуется вниманием мужского пола.Репутация Солохи выше подозрений,она заигрывает со всеми,но не отдаёт предпочтения никому. Красивая, умная и очень практичная женщина.С хозяйством ей односельчане, мужа у неё нет и она выкручивается,если нужна мужская

Солоха очень гостеприимная и хлебосольная хозяйка,этим пользуются соседи,создавая смешные ситуации с мешками. Уважаемые в селе люди,находясь в мешках,скачут по улице,пока их не подбирают девушки."Ай да Солоха!-с честью она выходит из щекотливой ситуации.

Хозяйственная,любящая мать,но может и сыну ставить препоны,ради своей выгоды.Кумышки завидуют Солохе,но злословить и сплетничать опасаются.Всё у неё получается,красавец сын,завидные женихи, крепкое хозяйство,да и сама Солоха-дама,хоть куда,с такой не пропадёт ни один казак.

Мне очень жаль что не смогла ответить на все вопросы

Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.