Отгадайте загадку на полянке девчонки в белых рубашонках в зеленых полушалках

Ромашка? не знаю наверно

Объяснение:

В этих двух рассказах Шукшиным поднимается

излюбленная проблема -

отношение между городскими и сельскими жителями

Глеб капустин, деревенский житель и кандидат

наук из города Журавлев.

Один парит где-то в небесах, олицетворяя общественную элиту,

а Капустин так и не смог выйти за пределы собственного огорода).

"Все ли в деревне хорошо, на мой взгляд, или не все хорошо",-

так определял замысел своего рассказа "Срезал" сам В. Шукшин

Чудики Шукшина не знают за что борются, не понимают

своей чудности, но продолжают вести борьбу.

Борьба эта порой смешна, но в неумении выразить себя,

во внешне смешном бунте человека

Шукшин видел духовное содержание, искаженное

бессмысленной действительностью и отсутствием культуры,

отчаяние людей

не умеющих противостоять житейской злобе, агрессивности.

Василий Егорович Князев-чудик, которому уже исполнилось 39 лет,

но он по-детски наивен и честен.

Чудик подмечает, что «в деревне люди лучше, незаносистее».

Он приводит в пример своих односельчан, ставших Героем

Советского Союза и кавалером Славы трёх степеней.

Чудик ценит свою деревенскую жизнь, даже воздух,

не собирается менять её на городскую.

Другая важная проблема рассказа – семейные отношения,

которые могут строиться на любви и доверии или на

взаимном недовольстве (семья брата).

В рассказе поднимается проблема взаимоотношений

чудака с детским взглядом на жизнь, живущего сердцем,

и людей, которыми движет разумный прагматизм.

Рассказ состоит из трёх частей.

В первой герою приходит в голову мысль проведать брата.

Вторая часть – собственно путешествие

(автобус – поезд – самолёт – дом брата).

Третья часть – решение вернуться домой и само возвращение.

Герой испытывает огромное счастье от того, что приезжает

в привычную среду, где он чувствует себя не чудиком,

а полезным и нужным человеком, умеющим трудиться:

он перекрыл в доме крышу и построил веранду, работает

в деревне киномехаником.

“Матінка Кураж та її діти” є одним з найяскравіших втілень теорії “епічного театру”  Ознаки «епічного театру» у п’єсі: стисле викладення змісту на початку кожної картини; пісні-зонґи, які коментують дію; широке використання роз­повіді; монтаж — поєднання частин, епізодів без їхнього логічного зв’язку, що викликає у глядача потік асоціацій; використання параболи; «ефект від­ чуження». Війна – захоплюючий бізнес! Вона псує людей, робить їх жорстокими і скупими, особливо якщо війна триває більше десяти років. Я думаю, що Брехт не випадково звернувся саме до образу жінки, яка прислуговувала війні. Жінка і війна несумісні, особливо якщо у жінки є діти. Ні талант, ні кмітливість не допомагають матусі Кураж врятувати дітей. Сама вона – втілення війни, причина загибелі трьох близьких їй людей. Ейліфа вбили за його непосидючість, Швейцеркаса – за чесність, Катрін – за доброту. Ніхто з них не жив по її міркам, тому всі загинули. Протилежністю Анни Фірлінг стає Катрін дивно, як вона могла залишитися такою чистою істотою, пройшовши з материнським “обозом” по дорогах війни. Вона ціною свого життя рятує ціле місто. Це – красива смерть. Одніа з найсильніших сцен – це коли вбивають Швейцеркаса. Щоб врятувати себе, матуся “не впізнає” убитого, і тіло наказують викинути на смітник. Втрачаючи на війні всіх своїх дітей, Кураж так і не покидає поле бою і служивих і не поспішає прокричати прокляття війні – поки йде війна, жива її торгівля, а значить, є де і за чий рахунок поживитися. П’єса надзвичайно психологічна, не можливо зрозуміти вчинки матусі Кураж та деяких героїв п’єси через їх моральні міркування. Образ матері завжди був дуже чистим, мати на все піде заради своїх дітей, вона пожертвує останнім шматком хліба заради них, а тут все не зовсім так. Кожна людина думає тільки про себе, не проявляє милосердя до оточуючих, і я розумію, що виною всьому війна. Хоча якщо подивитися на наше життя в даний час, то, по суті, люди такі ж егоїсти, не всі готові віддати останнє заради іншого. П’єса допомагає відкрити очі не тільки на життя в цілому, а змушує оцінити себе, який ти герой цієї п’єси: великодушний і милосердний або скупий і жорстокий, а може бути ти ховаєшся за спини інших і не готовий на самостійні вчинки ?! Змальовуючи події XVII ст., Брехт звертав увагу співвітчизників на небез­пеку егоїзму та байдужості. Він писав: «Завдання автора п’єси не в тому, щоб примусити матінку Кураж прозріти наприкінці… Авторові потрібно, щоб глядач прозрів. Прозріння Кураж суперечило б не тільки їі характеру, а й перебігу подій у Німеччині 30-х років XX ст.». На думку Брехта, глядачі мали дійти висновку: фашизм загрожує всьому людству. Образ матінки Кураж може слугувати метафоричним образом Німеччини 1930-х років: розпочинаючи війну, німці вірили, що мають змогу розбага­тіти; утрачаючи своїх дітей у боях, вважали, що ті загинули за велику ідею. Ця країна здолала страшні випробування, але, на відміну від матінки Кураж, її народ зрештою зробив правильні висновки.