Нужно бои из былины "илья муровец и соловей разбойники" ! !

1.  из того ли то из города из мурома, из того села да карачарова выезжал удаленький дородный добрый молодец.2.а подъехал как ко силушке великоей,  он как стал-то эту силушку великую,  стал конем топтать да стал копьем колоть,  а й побил он эту силу всю великую.3.а то свищет соловей да по-соловьему, он кричит, злодей-разбойник, по-звериному, и от его ли то от посвиста соловьего, и от его ли то от покрика звериного те все травушки-муравы уплетаются, все лазоревы цветочки осыпаются, темны лесушки к земле все приклоняются, - а что есть людей - то все мертвы лежат.4.  он тетивочку шелковеньку натягивал, а он стрелочку каленую накладывал, он стрелил в того-то соловья разбойника, ему выбил право око со косицею, он спустил-то соловья да на сыру землю, пристегнул его ко правому ко стремечку булатному, он повез его по славну по чисту полю, мимо гнездышка повез да соловьиного.5.крест-от клал он по-писаному, вел поклоны по-ученому, на все на три, на четыре на сторонки низко кланялся, самому князю владимиру в особину, еще всем его князьям он подколенныим.6.- ай ты славныя владимир стольно-киевский! я стоял заутреню христосскую во муроме, а й к обеденке поспеть хотел я в стольный киев-град, то моя дорожка призамешкалась. а я ехал-то дорожкой прямоезжею, прямоезжею дороженькой я ехал мимо-то чернигов-град,  ехал мимо эту грязь да мимо черную,  мимо славну реченьку смородину,  мимо славную березу ту покляпую,  мимо славный ехал леванидов крест.7.- ай же мужичища-деревенщина,  во глазах, мужик, да подлыгаешься,  во глазах, мужик, да насмехаешься!   8.- засвищи-тко, соловей, ты по-соловьему,  закричи-тко ты, собака, по-звериному.9.а й тут старый-от казак да илья муромец,  он скорешенько садился на добра коня,  а й он вез-то соловья да во чисто поле,  и он срубил ему да буйну голову. 

ответ:Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника.

"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.

Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".

Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.

Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.

Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.

"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.

Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.

Объяснение:

тезисный план – это один из видов структурирования текста. тезисом называют кратко сформированное содержание нескольких абзацев текста. тезисы понять не только структуру текста, но и главные идеи, которые будут объяснены в каждой последующей части текста.

цитатный план — это особый вид плана. строится он с цитат из текста. целиком берутся фразы, которые содержат основное содержание, например, определенной части или раздела. таким образом, пользующийся цитатным планом более точно может восстановить последовательность и точность событий. верно составленный цитатный план — хорошая подсказка при ответе.