Как понимают смысл калмыцкой сказки гринев и пугачев

Учительница в школе нам его смысл объясняла так: гринев, дескать, со своей дворянской ограниченностью не может понять широкую натуру пугачева, ответ его – не в лад и невпопад, и пугачев промолчал, поняв, какая меж ними пропасть.  выяснилось (впрочем, и раньше подозревалось) , что учительница не сама это придумала. в пособии для учителей, изданном в застойные времена, читаем: «пугачев идет на отчаянный риск… его широкая натура чужда компромиссных решений… абстрактный гуманизм гринева выглядел по меньшей мере наивным, пугачев мог бы без особого труда опровергнуть его возражения. но, желая показать масштабность личности пугачева, пушкин… как бы дает понять читателю, что вождь восстания умел прислушиваться к суждениям, которые шли вразрез с его собственными представлениями» .  таким образом, по законам классовой советской морали выходило, что отчаянный риск пугачева, то есть самозванство и последовавшие за этим преступления, есть правильная линия поведения. царем назвался – так ведь и был подлинным народным царем. 

Наша классическая отличалась глубоким интересом к женским характерам. лучшие поэты м писатели пытались постигнуть и изобразить женщину не только как объект обожания, поклонниц, любви, но прежде всего, как личность, не менее значительную, нежели мужчина. и первым это сделал а. с. пушкин. белинский считал создание образа татьяны лариной, истиной женщины подвигом поэта. в последней строфе романа читаем строки: " а та, с которой нарисован татьяны милый идеал.. о скольких, скольких рок отъял". поэт не скрывает, что татьяна мила ему, это его идеал женщины: "друзья мои! я так люблю татьяну милую мою.. " что же, по мнению пушкина, прекрасно в этой героине? это прежде всего высота ее нравственности, ее душевная простота в сочетании с глубиной внутреннего мира, это естественность, отсутствие всякой фальши в поведении, это цельность натуры, , т. е. отсутствие болезненных противоречий между решением (словом) и поступком (делом) . перед нами личность, человек не менее значительный, чем онегин. она от природы одарена "воображением мятежным, умом и волею живой, и своенравной головой, и сердцем пламенным и нежным. "татьяна, душою, тонко чувствует красоту родной природы. она близка к национальной и народной почве. она воспитывалась под сильным влиянием няни - крепостной крестьянки. ей она открывает свою душу. татьяне чужды интересы провинциальных помещиков, "она в семье своей родной казалась девочкой чужой". она сознает свое одиночество в этой среде. в письме онегину признается: "вообрази, я здесь одна, никто меня не понимает, рассудок мой изнемогает, и молча гибнуть я должна". татьяна из тех "однолюбок", для которых любовь может быть или великим счастьем, или великим несчастьем. в онегине она сердцем, а не умом, сразу же почувствовала родную душу. и даже после чтения ею любимых книг, где" онегина душа себя невольно выражала", когда она поняла, кого судьба ей послала, она продолжает его любить. ("я вас люблю, к чему лукавить? " перед читателем возникает в первых главах образ чистой искренней девушки, наивной в своем стремлении к счастью. но вот прошло 2 года. татьяна княгиня, жена всеми уважаемого генерала. изменилась ли она? и да, и нет. конечно, она "в роль свою вошла", но не потеряла главного - своей простоты, естественности, человеческого достоинства. она была нетороплива, не холодна, не говорлива, без взора наглого для всех, без притязаний на успех, без этих маленьких ужимок, без подражательных затей.. все тихо, просто было в ней. важна эта строка - "без подражательных затей". татьяне незачем кому - то подражать, она сама по себе личность, и в этом сила ее обаяния, вот почему "и нос, и плечи подымал, вошедший с нею генерал". он гордится своей женой. в татьяне пушкину близко ее равнодушие к светской жизни. она видит фальшь, царящую в высшем петербургском обществе. как онегину не мила его "постылая свобода", так и татьяна тяготится мишурой "постылой жизни". самое главное в характере и поведении татьяны это ее нравственное чувство долга, ответственность перед своей совестью берут верх над чувством любви. она не может быть счастливой, принеся несчастье другому человеку, своему мужу, который "в сражениях изувечен", гордится ею, доверяет ей. она никогда не пойдет на сделку со своей совестью. судьба татьяны трагична. жизнь принесла ей много разочарований, она не нашла в жизни того, к чему стремилась своей возвышенной душой, но не изменила себе. это цельный, сильный, волевой женский характер. с кого же нарисован "татьяны милый идеал? " до сих пор идут споры об этом. одни , что это мария раевская, вышедшая замуж за волконского и разделившая его судьбу в сибири. другие , что это жена декабриста фонвизина. ясно лишь одно: образ татьяны лариной это художественное явление .

1)7   життєвий шлях фауста - це пошуки сенсу життя, пошуки щастя у високому значенні цих слів. шлях цей довгий і тернистий, наповнений працями, важкими випробуваннями, втрати, розчарування, боротьбою.1)9. людина – єдина на землі жива істота, яка має розум і здатна не тільки розуміти, а й осмислювати, творити і передавати свій досвід новим поколінням. маючи унікальну здатність до розумного мислення, кожна людина може виробити своє ставлення до життя. розмірковуючи про те, що таке життя, ми мимоволі шукаємо відповідь на питання, яке виникає само собою: «у чому сенс життя? ».якщо в минулих століттях сенс життя більшості людей покладався у вирішенні звичайних повсякденних проблем – у здобутті житла, їжі, та й просто у виживанні, то сьогодні спектр питань, які вимушена вирішувати сучасна людина, значно поширився. як і будь-який інший час, зараз є люди, які взагалі не замислюються про сенс життя, вони живуть, не думаючи про своє призначення. хоча правильніше було б сказати про таких людей словами кіногероя ігоря костолевського з фільму «безіменна зірка»: «їм тільки здається, що вони живуть».якщо кожен з нас трохи ширше відкриє очі, то побачить навколо безліч людей зі своїми бажаннями, інтересами, судженнями. ніколи не пізно почати жити так, щоб творити добро оточуючим: рідним, близьким, друзям, однокласникам, однокурсникам, колегам по роботі. не вбивати і не красти відповідно до заповідей – цього явно мало. жити потрібно так, щоб залишити після себе добрі справи і вчинки, потрібні людям. тільки тоді можна наприкінці життя усвідомити, що воно прожите не дарма, не безцільно.уявляєте, наскільки краще і гармонійніше стане світ, якщо кожна людина, відпові на питання про сенс життя людини ххі століття, прийде до висновку про те, що жити потрібно не тільки для себе і не стільки заради себе, скільки для оточуючих людей.                                                                                                                                                                                                                 2)8.       «фауст» — драматичний твір, але це не п’єса для театру, хоча окремі епізоди можуть бути поставлені на сцені. це одночасно і трагедія, і колосальна філософська поема, яка відобразила пошуки цілої епохи німецької думки. самому авторові важко було дати визначення основної ідеї «фауста», він не бачив можливості виразити весь його глибинний і багатозначний смисл однією думкою. трагедія відкривається двома прологами. перший із них «пролог у театрі» — бесіда поета, актора і директора. три співбесідника — це ніби три сторони самого автора. поет мріє про високу мету. він повинен своїм творінням розкрити «силу людства, що живе в поеті». актор закликає сміливіше черпати із самого життя, щоб прилучити серця людей. директор представляє ділову практичну сторону. він бачить речі без прикрас. від розмов він кличе до справи, до реального здійснення на сцені високих поетичних задумів.2)9.       вільгельм телль вправний лучник і мисливець, має рішучий і сміливий характер.він не цікавиться боротьбою співвітчизників проти австрійських загарбників.телль є прихильником миру, за його філософією змія не вжалить, якщо її навмисне не чіпати. як хоробра і чесна людина він рятує конрада баумгартена. вільгельм телль не вбивця, він месник, патріот, який захищає не тільки свою честь, а й честь своєї нещасної вітчизни. 3)5 він став освіченішим і розумнішим 3)6 волелюбність,честь,самоповага,патріотизм   3)7 марагарита так простодушна, що її моральне падіння відбувається як би без її провини. м. намагається шукати розрада у вірі: у сцені «на міському валу» вона ставить квіти перед статуєю матері, просячи в неї підтримки. але сум’яття її все наростає: у соборі, мучимая каяттям після загибелі матері, вона зомліває.в дужках варіант а без дужок завданя думаю розберетесь