Вкаком произведении пушкина превращается в иностранца

Вромане а.с.пушкина "дубровский" главный герой "превращается" в француза.

  в иностранца б. "капитанская дочка"

Объяснение:

-(1)Привіт Марічко, як ти провела ці літні канікули?

-(1)Привіт Оля, досить добре, але занадто швидко наступила осінь. А як нарахунок тебе?

-(2)Також добре, але ти маєш рацію, літо пролетіло швидко.

-(2)Чесно кажучи, якщо задуматись то я трохи скучила за цьою порою року. Багато чого цікавого в цей період стається, враховуючи і перший дзвоник з початком школи.

-(3)Це так, але думаю що цей навчальний рік пролетить так само швидко як і літо. А ти як вважаєш?

-(3)Думаю що це залежить від багатьох факторів, а в основному від кількості цікавих та нових подій.

-(4)Я згідна з тобою. І правда, якщо в цьому році буде багато захоплюючих ситуацій тоді рік пройде швидко.

-(4)Але це також залежить від того чи ти будеш намагатись запам'ятати цю подію. Тому тут складно сказати. Незважаючи на це все, осінь чарівна. Правда?

-(5)Так, осінь допомагає зустріти зиму, це так ніби ти готуєшся до сну. Вона заспокійлива, та так само можна назбирати повні жмені каштанів.

-(5)А навіщо тобі ті каштани? Що ти будеш з ними робити? Хіба тобі нехватає торби минулорічних?

-(6)Каштанів багато не буває, особливо коли вони цьогорічні. Також з них можна майсрувати цікаві дрібнички. А тепер я збираю їх не тільки з своїми друзями а і з меншою сестрою, їй вже 4 рочки, вона готова для збору. А ти коли небудь збирала каштани?

-(6)Останній раз збирала приблизно три роки тому. В минулому мені було цікаво їх збирати, це була як якийсь міні-квест або змагання. Назбирай стільки каштанів скільки зможеш. Але я вже доросла, тому думаю це варто лишити в минулому

-(7)Та ну, ти жартуєш? Для збирання каштанів неважливий вік, це заняття підійде для всіх. І дорослих і малих, головне щоб було бажання.

-(7)Я вже незнаю. Можливо ти і справді маєш рацію. Але в мене немає з ким піти збирати, а самій 14ти річній дівчинці не дуже хочеться йти по місту і напизати кишені каштанами.

-(8)Можеш піти зі мною, я кожного року збираю компанію для збору каштанів, і заодно робимо справжні змагання.

-(8)Справд і! Я із задоволенням приєднаюсь. А які правила у ваших змагання?

-(9)Все дуже просто, хто назбирає найбільше якісних каштанів той виграв. Перед змаганнями ми скидуємось по 5 гривень, так сказати ставимо в банк, і за певний період часу маємо назбирати каштанів. Коли час виходить несемо свою здобич на місце зустрічі та всі разом підраховуєм каштани. Хто виграє - забирає банк.

-(9)Ухти, мені подобається. Чому ти раніше мені за це не розповідала?

-(10)Бо ти ніколи не питала. Але тепер знаєш. Осінь це чудова пора для цього змагання. Але і взагальному осінь гарна.

-(10)Так, кожна пора року чимось прекрасна. Зима - холодною красою, теплими спогадами та святами; Весна - відродженням після морозу; Літо своєю - жвавістю та життям; А осінь - умиротворенням.

-(11)І каштанами. Так, це правда. Так само восени багато тваринок впадають в зимову сплячку.

-(11)Ці тваринки багато чого пропускають. Ти ж уяви, вони ніколи не бачили снігу, вони цілий час спали. Хіба що бачили тоді коли їх хтось ненароком пробудив з їхнього сну.

-(12)І я за це кажу. Але зато вони нарешті виспались. Хоча я не можу уявити як можна проспати приблизно 4 місяці. Це ж стільки часу втрачено.

-(12)Чого це втрачено? Проспано. Ставлю 5 копійок що після сплячки вони нарешті виспані і енергійні.

-(13)І я так вважаю. Але дізнаємось це хіба що в наступному житті.

-(13)Добре, дякую за розмову і за , але мені пора вже йти.

-(14)І тобі дякую. Удачі та до зв'язку!

-(14)Навзаєм, до зв'язку!

Розраховувала на 12 реплік в кожного, тому що в самої в школі так вимагають, ну але вийшло 14 на кожного. Сподіваюсь я не запізно з'явилась, якщо не запізно то потім скажеш яка оцінка за це була)

И вот

Редеет мгла ненастной ночи

И бледный день уж настаёт…

Ужасный день!

Нева всю ночь

Рвалася к морю против бури,

Не одолев их буйной дури…

И спорить стало ей невмочь…

Поутру над её брегами

Теснился кучами народ,

Любуясь брызгами, горами

И пеной разъярённых вод.

Но силой ветров от залива

Переграждённая Нева

Обратно шла, гневна, бурлива,

И затопляла острова,

Погода пуще свирепела,

Нева вздувалась и ревела,

Котлом клокоча и клубясь,

И вдруг, как зверь остервенясь,

На город кинулась. Пред нею [5]

Всё побежало, всё вокруг

Вдруг опустело — воды вдруг

Втекли в подземные подвалы,

К решёткам хлынули каналы,

И всплыл Петрополь как тритон,

По пояс в воду погружён.

Осада! приступ! злые волны,

Как воры, лезут в окна. Чёлны

С разбега стёкла бьют кормой.

Лотки под мокрой пеленой,

Обломки хижин, брёвны, кровли,

Товар запасливой торговли,

Пожитки бледной нищеты,

Грозой снесённые мосты,

Гроба с размытого кладбища

Плывут по улицам!

Народ

Зрит Божий гнев и казни ждёт.

Увы! всё гибнет: кров и пища!

Где будет взять?

В тот грозный год

Покойный царь ещё Россией

Со славой правил. На балкон,

Печален, смутен, вышел он

И молвил: «С Божией стихией

Царям не совладеть» . Он сел

И в думе скорбными очами

На злое бедствие глядел.

Стояли стогны озерами,

И в них широкими реками

Вливались улицы. Дворец

Казался островом печальным.

Царь молвил — из конца в конец,

По ближним улицам и дальным

В опасный путь средь бурных вод

Его пустились генералы

и страхом обуялый

И дома тонущий народ.

Тогда, на площади Петровой,

Где дом в углу вознёсся новый,

Где над возвышенным крыльцом

С подъятой лапой, как живые,

Стоят два льва сторожевые,

На звере мраморном верхом,

Без шляпы, руки сжав крестом,

Сидел недвижный, страшно бледный

Евгений. Он страшился, бедный,

Не за себя. Он не слыхал,

Как подымался жадный вал,

Ему подошвы подмывая,

Как дождь ему в лицо хлестал,

Как ветер, буйно завывая,

С него и шляпу вдруг сорвал.

Его отчаянные взоры

На край один наведены

Недвижно были. Словно горы,

Из возмущённой глубины

Вставали волны там и злились,

Там буря выла, там носились

Обломки… Боже, Боже! там —

Увы! близёхонько к волнам,

Почти у самого залива —

Забор некрашеный, да ива

И ветхий домик: там оне,

Вдова и дочь, его Параша,

Его мечта… Или во сне

Он это видит? иль вся наша

И жизнь ничто, как сон пустой,

Насмешка неба над землёй?

Но вот, насытясь разрушеньем

И наглым буйством утомясь,

Нева обратно повлеклась,

Своим любуясь возмущеньем

И покидая с небреженьем

Свою добычу. Так злодей,

С свирепой шайкою своей

В село ворвавшись, ломит, режет,

Крушит и грабит; вопли, скрежет,

Насилье, брань, тревога, вой!. .

И, грабежом отягощённы,

Боясь погони, утомлённы,

Спешат разбойники домой,

Добычу на пути роняя.

Объяснение: