Сделайте характеристику валека из повести "в дурном обществе" по таблице: 1.из какой он семьи? из какого общества? 2.какие поступки он совершает? 3.какие качества героя проявляются в этих поступках?

1)  валек -приёмный сын тыбуция,у него есть младшая сестра маруся.мальчик нищий бродяга.они с сестрой живут в подземелье заброшенной часовни.худой,довольно высокий для 9-ти лет мальчик,одевается в рваньё и вынужден подворовывать,из за крайней нужды и голода. 2)валек серьёзен и угрюм,в его жизни мало весёлого,он много повидал и пережил,поэтому рассудителен и умён,не по .задумчивый,грустный взгляд ,руки в карманах, тёмные волосы и чёрные глаза,в которых вспыхивает огонь,если кто-то пытается его обидеть. 3)умеет постоять за себя,ухаживает за больной сестрой,рассказывает васе,которой даже не догадывался,что такие вещи бывают в жизни.уважает тыбуция,ценит дружбу с васей,имеет жизненный принципы.есть чувство долга.

Принцесса из сказки "спящая красавица   " предстает перед читателем святой и об этом говорит , то что она оставалась прекрасной , хотя уже и заснула   вечным сном. вспомните , катерину из   пьесы "гроза" описание автором её смерти соответствует описанию принцессы. в сказке принцесса   по мимо красоты обладает добрым сердцем , что со стороны философии характеризует её как гармоничную личность . в художественной , как и во всем искусстве трудно создать образ идеального человека , в данном произведении автору это удалось . важно отметить , что сказка называется "спящая красавица ",   а   не "спящая принцесса", если бы автор назвал сказку вторым вариантом , то впечатление уже до чтения испортилось бы. шарль перро видет в принцессе общечеловеческий идеал , она дорога ему как человек , писатель не считает её   персонажем.главная героиня сказки , становится жертвой своего рода   , классового разделения , если бы старухе подали бы приборы сделанные из золота , ничего бы не   случилось . при этом все феи наделяют её неимоверной красотой и добротой , она словно "луч света в темном царстве" . её образ указывает на пороки людей того времени   в котором она представлена  , ведь принцесса пострадала от своего рода классового разделения. если бы старухе дали золотой прибор ,то ничего бы не случилось   . создание образа "спящая красавица" своего рода надежда на то , что идеальный человек все-таки может существовать. однако , принцесса , идеальный , гармоничный человек может существовать только , когда в её характер вмешается волшебные силы .

майже в кожному художньому творі є присутнім любов і дружба. порию здається, що без цих двох почуттів добуток буде неповним: воно розповідає про людей, про взаємини між людьми, і неможливо писати тільки про ненависть, не говорячи про любов. ненависть — теж любов, тільки з негативним зарядом. а говорячи про ворожнечу, не можна не протиставити їй дружбу. не знаючи зла, не довідаєшся, що таке добро

споконвіків людство задавало собі питання: що таке любов. але жоден з мудреців не дав на нього вичерпної відповіді. так це й неможливо. кожний повинен відповісти на це питання сам. поети, письменники в усі століття писали про любов. любов — це вічна, невичерпна тема. трубадури, лицарі… пушкіна, лермонтов, блок, єсенін — при цих іменах пригадуються прекрасні рядки, написані олюбви.

за століття було розказано про різні види любові: любов — страждання (пушкіна. «євгеній онєгін» і «я вас любив…»), любов — жертва (соня в романі л. н. толстого «війна й мир»), любов — гра, любов — нудьга (все це в лермонтовского печорина). любов з великої букви (булгаков «майстер і маргарита»). цей список можна продовжувати й доповнюватися

любов — саме незвичайне, загадкове почуття; воно приходить зненацька й іде раптово. по — моєму, дуже точно сказав м. а. булгаков, вклавши ці слова у вуста майстра: «любов вискочила перед нами, як з — під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох. так вражає блискавка. так вражає фінський ніж! » скільки вже написано про любов, скільки ще напишуть! про неї можна говорити нескінченно, але формули любові немає.

дружба теж малозрозуміле, загадкове почуття. іноді із дружби народжується любов. чому ж ми дружимо із цим, а не з тим? два чоловіки, знаходячи загальну мову, спільні нтерес, думки, переживання, мимоволі зближаються. але буває й так, що дружать люди, абсолютно різні, такі, як євгеній базарів і аркадій кірсанов. читаючи роман тургенєва «батьки й діти», я задавала собі питання: «що їх зв’язує? що поєднує? » відповідь мені підказала вчителька фізики: разнозаряженные частки притягаються. протилежності сходяться. підтвердженням тому — євгеній і аркадій, микола ростов і борис друбецкой.

чомусь майже не пишуть про дружбу між чоловіком і жінкою. може, уважають це неможливим? лише в и. єфремова я зустріла таку дружбу, і те в романі «таїс афінська», що розповідає про древню грецію. таїс, знаменита гетера, мала багато шанувальників. вона любила лише одного — олександра македонського, але інші ставали її друзями, готовими вмерти за неї (спартанець менедем, кіннотник мониск).

про жіночу дружбу написано ледве більше. якщо жінки не суперниці, то вони спільниці — так можна зрозуміти майже всі добутки. напевно, це тому, що більшість авторів — чоловіка. лише в л. н. толстого я знайшла приклад справжньої відданості дружбі. князівна марья, незважаючи на те що їй самої дуже сподобався анатоль курагин, відмовляється від нього, довідавшись, що в нього закохана т — 11е bourienne, її подруга

іноді, перечитуючи толстого, пушкіна або булгакова, я заздрю, по — гарному заздрю деяким героям: вони радуються, люблять, . іноді мені здається, що я не зможу так. я не любила (те, що було, було лише захопленням) і не вмію ненавидіти. у мене не відносини з дівчинами: вони бачать у мені небезпечну суперницю. єдина моя подруга — жінка — моя мама. з юнаками мені набагато простіше — я їх краще розумію.