Напишите сочинение про любимую книгу моя любимая книга автор - андрей жвалевский книга - "время всегда хорошее"

Встихотворении «догорел апрельский светлый вечер… » показан краткий миг угасания тихого весеннего вечера. бунин передал природные изменения, когда «спят грачи» , «по лугам холодный сумрак лег» , «ямы светят тихою водой» . читатель не просто ощущает прелесть апрельского вечера, его особое дыханье, но и чувствует, что «пахнет зеленями молодой озябший чернозем» , слышит как «журавли, друг друга окликая, осторожно тянутся гурьбой» , «чутко внемлет шороху деревьев» . все в природе притаилось и вместе с самой весной «ждет зари, дыханья затая» . от бунинских строк веет тишиной, покоем, незабываемым ощущением красоты бытия. бунин дает в стихотворении два параллельных световых плана, а именно, весенний день и весеннюю ночь. звуки весны бунин передает с специального поэтического приема звукописи. у бунина персонаж, действующее лицо – это природа, а лирическое “я” (чувства самого поэта) спрятано в подтексте. бунинская интонация повествовательна, нетороплива. человеческие чувства, одушевленность проступают в олицетворениях (сумрак лег, поток заглох, весна ждет, дыханье затая, ямы светят водой, напоминая глаза человека, который не спит, которому мешают заснуть звуки природы) . и природа, и человек просыпаются от зимнего оцепенения, сна, устремляются в лучшую пору жизни – весну.

Соломія — вродлива і сильна жінка. вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». тяжким і нерадісним було життя соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — соломія разом з остапом тікає за дунай. енергійна, вольова, дужа, вірна подруга остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз є остапові в дорозі, рятує його з біди. самовіддано бореться соломія за життя остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити остапа в жовнірів. найяскравіше виявився героїчний характер соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи остапа, гине у хвилях дунаю. як і поранений остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… душа рветься до сонця». трагічна доля остапа і соломії, їх поневіряння в туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.