Очём говорится в произведении человек невидимка

Мой друг Вася

Привет! Меня зовут Валек, мне девять лет. Сейчас мы с Тыбурцием куда-то идем. Иногда нас подвозят крестьяне на телегах. Когда я спрашиваю Тыбурция, куда мы идем, он молчит и хмурится. А я вспоминаю своего единственного друга, который остался в городе. Я очень по нему скучаю. Скорее всего, мы больше никогда не встретимся.

Моего друга зовут Вася. Он - сын судьи, живет в просторном доме с большим яблоневым садом. Мамы у Васи нет, она умерла, когда ему было шесть лет. Отец больше любил Соню - младшую свою дочку, чем Васю. У меня сестренка Маруся... была. Ровесница васиной Сони. Может, поэтому Вася к Марусе привязался. Все конфеты ей носил, яблоки. Понимал он, что трудно нам, нищим, живется чем мог. Мог он немного, конечно, но я ему очень благодарен. Особенно за то, что хоть ненадолго смог утешить девочку, когда она доживала последние дни.

Маруся наша болела. Давно болела и тяжело. Она постепенно слабела, и даже я понимал, что она скорее всего умрет. Вася тогда куклу принес красивую тайком от отца. Рисковал Вася - узнай об этом его отец, быть Васе поротым. Узнал, конечно. Тыбурций мне потом рассказывал, что отец на Васю аж кричал, но тот все равно не сказал, кому куклу отдал.

Маруся как ту куклу увидела - и будто чуть живее стала. Я было понадеялся, что выздоровеет она... но чуда не случилось. Умерла Маруся, а мы с Тыбурцием из города ушли, как только Марусю похоронили. Жаль, что я больше Васю не увижу - таких друзей сложно найти. Настоящих.

У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?

Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!

Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!

Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…