Главная мысль рассказа гуттанерчивый мальчик для читательского дневника. ☺

ГЛАВНАЯ МЫСЛЬ этого РАССКАЗА заключается в том, что общество ,в котором мы вынуждены жить и подчиняться законам людей, для которых важно только их благополучие и успех, колечит нас , делает нас несчастным , а в конце приводит нас к преждевременной смерти. Так и случилось с главным героем трагического рассказа " Гуттаперчивый мальчик".

Написанное в далеком 12-м веке, "Поучение Владимира Мономаха" актуально и сейчас, в веке 21-м.  

Это произведение недаром называют первой светской проповедью. Великий князь Владимир Мономах, составляя свое поучение детям, подытожил и изложил свои мысли о том, каким следует быть достойному человеку. Читая его сейчас, легко понять, что многие из его добрых советов пригодятся и современным молодым людям.  

Уважать и почитать старших, не лгать, не лениться, не пьянствовать, не блудить, быть гостеприимным, держать свое слово бедным - разве не этому каждый родитель учит своего ребенка?  Будучи верующим человекам, великий князь призывал своих детей молиться, почитать священников, следовать Божьим заповедям. Мономах цитирует Псалтырь и Василия Великого, где пишется о важности терпения и воздержанности. безусловно, эти качества актуальны не только для князей Древней Руси, но и для современных молодых людей.  

почти тысяча лет, а слова Владимира Мономаха, обращенные к его наследникам, все так же актуальны.

Объяснение:Японія — одна з високорозвинених країн світу. Вона розташована на островах (майже 7000), що огинають східну частину Азії, на яких проживає 130 млн осіб. При надзвичайному рівні розвитку технічного прогресу мешканці цієї країни люблять і шанують давні традиції. Здатності японців зберігати національну культуру в процесі швидкого поступу цивілізації можна тільки повчитися. Хоча поїзди в Японії рухаються зі швидкістю 300 км на годину, авіалайнери долають відстань до будь-якої країни за кілька годин, а до Інтернету можна підключитися на вулиці, звичаї японців століттями залишаються незмінними. Можливо, саме в цьому полягає секрет японського національного дива — зберігати традиції свого народу в сучасному світі.

Найкоштовнішим скарбом Японії, пов’язаним із давніми традиціями, є фольклор, у якому відображено поетичне бачення світу, здавна притаманне японцям. Предметом особливого поклоніння й поштовхом до творчості для них зажди була природа — утілення простоти та досконалості, постійного оновлення й вічності буття.

 

Любов до природи — головна риса японців і важлива складова їхньої національної традиції. Найважливішими святами в Японії вважаються ті, що пов’язані з природними циклами: споглядання вишневого цвіту, милування хризантемами, свято червоного кленового листя. На стінах японці вішають какемоно — довгі смуги паперу, на яких намальовані явища природи. Улюбленою темою для створення картин, а також для розпису традиційного японського вбрання (кімоно) є природний світ — квіти сакури1 (сливи, півонії, персика, хризантем та ін.), кленове листя, журавлі, гора Фудзіяма як символ Японії тощо. Усім відома пристрасть японців до створення композицій із квітів — ікебана. Навіть страви вони прикрашають квітами, що підкреслює зв’язок людини й природи. Однак японці люблять не тільки гарні квіти, а також ящірок, комах, жаб, які для європейців є моторошними. У японській культурі все живе — єдиний світ.

1 Сакура — назва вишні в Японії.

Хокусай. Квіти півонії та канарка. 1834 р.

Природа, яка так багато означає для Японії (оскільки це остр