Составить синквейн про дедушку ладышкина.

Роман сервантеса «хитромудрий гідальго  дон   кіхот з ламанчі» вийшов в 1695 році в іспанії. головний герой книги – збіднілий дворянин, іспанський гідальго  дон   кіхот. письменник описує героя свого твору як міцну, сильну, але напрочуд худорляву і високу за зростом людину, яка досить просто одягається в будні, а на свята наряджається у одяг з тонкого сукна з оксамитом. весь свій час  дон   кіхот проводив за читанням романів про лицарські подвиги і врешті-решт майже втратив від цього розум. його захопила одна єдина думка – кинути усе і стати справжнім мандрівним лицарем. адже на реальний навколишній світ від дивився поглядом лицарів минулих часів. його ніхто не розумів, з нього жартували і сміялися. але  дон   кіхот, незважаючи на усі свої дивацтва, вважав за обов’язок дотримуватися свого слова і дуже справедливо судив вчинки інших. слід зазначити, що головний герой роману за своїм зовнішнім виглядом не дуже походив на лицаря. та і його вірний зброєносець санчо панса, якого той узяв у подорож, був не дуже схожий на вірного помічника лицаря. але незвичайними вони були тільки на вигляд, а у душі це були гідні люди, які прагнули відстоювати власну гідність і гідність тих людей, які, на їх думку, були принижені чи ображені. роман сервантеса майже одразу набув неабиякої популярності, ім’я головного героя стало прозивним, а з часом з’явився навіть термін «донкіхотство». донкіхотство кожен розуміє по-своєму, його тлумачать по-різному, але більшість вважає, що це – відсутність почуття реальності, незвичайна поведінка людини, яка прагне боротися з тим чи іншим явищем, не розуміючи, що ця боротьба не принесе користі в кращому випадку, а в гіршому – може навіть нашкодити. але  донкіхотство тим і корисне та важливе у будь-які часи, бо такі люди не бажають пристосовуватися до життя за умовами, за якими живуть інші, вони прагнуть змінити життя на краще і в чомусь його перетворити, вони щиро вірять у те, що зможуть це зробити без інших, маючи лише особистий героїзм, нехай навіть збоку він виглядає комічно і смішно. «дон   кіхоти» залишаються вірними піднесеній меті, скільки б вона не суперечила життєвій логіці і умовам життя. та як би там не було, але такі люди обов’язково потрібні, адже саме вони нагадують нам про вічні цінності, спонукають нас боротися за любов і свободу, бути простішими душею і вірити в здійснення будь-яких мрій. якщо задуматися, то серед наших сучасників можна знайти багато «дон   кіхотів», людей, які усі свої сили і життя на боротьбу за світлі ідеї, за краще життя суспільства та за кращі, добріші, щиріші відносини між людьми. і без них у сучасному світі не було б руху уперед, не було боротьби і великих прагнень, які нам сьогодні дуже потрібні.

Есть в соседней с костромской областью одно небольшое, но любимое всякими "шишками" лестничество. любят они приехать, как водится, попить и поохотиться на кроликов, которых местный егерь заранее ловит и выпускает перед самым началом охоты. так вышло, что однажды егерь оплошал и не успел вовремя собрать необходимое колличество кроликов по причине хорошего распития думал он долго, как избежать сцены: "генерал в гневе". сообразил: жил у егеря выводок кошек, на которых он натянул кроличьи шкурки. выходят генералы с ружьями при первом же выстреле егерские кролики махнули на деревья и исчезли в листве! шок, пережитый генералами, описать многие зареклись пить; )