Чем отличается устное народное творчество от авторских произведений

Михаил Юрьевич Лермонтов родился в 1814 году. Отноше­ния между его родителями не сложились, и воспитанием ма­ленького Миши занималась его бабушка — Елизавета Алексе­евна Арсеньева. Лермонтов окончил благородный пансион при Московском университете и сам Московский университет. От­туда Лермонтов ушёл в Школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров. После её окончания он стал офицером лейб-гвардии гусарского полка. В 1837 году на дуэли погиб А. С. Пушкин, и М. Ю. Лермонтов написал стихотворение «На смерть поэта», за которое был выслан на Кавказ. Через не­сколько лет, в 1840 году, его опять высылают на Кавказ, где в 1841 году под Пятигорском он погиб на дуэли с Мартыновым. В своём творчестве М. Ю. Лермонтов ставит вопрос о нрав­ственной стороне человеческой жизни, о правах человека, о судь­бе и свободе. В ранней лирике сильны романтические мотивы, противоречие между героической натурой и действительным по­ложением героя в обществе, которое в его подвигах не нуждает­ся. В зрелой лирике лирический герой поэта охватывает чувством и разумом всю вселенную, жаждет обрести единство с природой и историей. Но это рассудочное желание, поэтому он всё равно остаётся чужд миру. В зрелой лирике эмоции поэта выражены более скупо, его анализ становится точнее и холоднее. Творчество М. Ю. Лермонтова характеризует духовная неус­покоенность, стремление к свободе, внутренней целостности и гармонии с миром.

Фольклорно-міфологічна основа "Пісні про Гайавату" Г. Лонгфелло з'єднує її з багатьма віддаленими з точки зору літературної взаємодії українськими творами. Хвиля захоплення фольклором набуває міжнаціональний характер у другій половині XIX - на початку XX століття, і це дає можливість встановити паралелі, провести аналогії, знайти типологічно схожі риси і розбіжності. Примітно те, що майже одночасно з "Лісовою піснею" з'явилися такі першокласні літературні досягнення, як повість 'Тіні забутих предків "Михайла Коцюбинського, драматичний етюд" Над Дніпром "Олександра Олеся," Казка старого млина "Спиридона Черкасенка, де знаходимо міфологізації початкового побуту і первинних культів. Язичницький міф, зацікавленість дохристиянським світом, виражені в цих творах, свідчать про самобутність явища, перш за все на рівні світогляду, філософії, міфопоетики.

Типологічне зіставлення "Пісні про Гайавату" Г. Лонгфелло і "Лісової пісні" Лесі Українки дозволяє твердити про чимало загальному і своєрідному на багатьох рівнях їх організац іб обробки фольклорного матеріалу визначається трохи відмінними типами авторської свідомості. Якщо Г. Лонгфелло розвиває романтичну модель художнього мислення, то Леся Українка синтезує різні типи художньої свідомості. Потім вона має більш широкі можливості вільного волевиявлення, розвитку фантазії у створенні "язичницького сюжету". У драмі-феєрії глибше трактується проблематика, використані нетрадиційні методи, більше символіки.

Объяснение: