"сказание о белгородском киселе"(из "повести временных лет") 1.как удалось город и его жителей? какие качества характера старцу город?

Відповідь: 2. Есе  "У пошуках найважливішої істини" (за п'єсою-феєрією Метерлінка "блакитний птах")

Пояснення: У романі Моріса Метерлінка "Блакитний Птах" розкривається важливе питання про пошук істини. Твір починається з опису життя небагатої сім'ї напередодні Різдва, що асоціюється з дивами, духовним народженням людського в людині. Події відбуваються за казкових обставин, головні герої Мітіль та Тільтіль прагнуть знайти Синього птаха, щоб до хворій онучці Феї Берилюни. Автор змальовує блукання людської душі в Усесвіті, її зіткнення з добром і злом, пошуки істини та гармонії. Подорожуючи, діти ведуть себе безстрашно, підтримуючи одне одного, самостійно приймають рішення. М. Метерлінк показує нам реальний та фантастичний світ через чарівний капелюшок, який є символом прагення людства пізнати таємниці буття. Так, ми бачимо такі образи: Хліб, Молоко, Кішка, Пес. Ці персонажі впливають на сюжет як позитивно- з добром, так і негативно - хочуть нашкодити та помститись.

Я вважаю, головною думкою твору є його кінець - дванадцята картина. Письменник висловлює міркування про те, що жодну істину не можна вважати абсолютною.

Після довгої казкової подорожі дітей будить мама, і вони розповідають про свої пригоди. Тільтіль та Метіль повертаються в реальність не знайшовши Блакитного Птаха - він так і залишився казковою мрією. Горлиця Тільтіля здавався Дівчинці прекрасним птахом і за до творчої уяви можна зробити все чарівнии, адже щастя - поруч, щастя - у нас самих, щастя - наша внутрішня гармонія та зв'язок із природою, минулим і майбутнім. Таким чином, якщо ви будете гнатися тільки за своєю ціллю, не помітите реальний світ. Потрібно бачити прекрасне в простих речах.

Дети войны – это одна из самых болезненных тем нашего времени. Они теряют своих родителей, братьев и сестер, друзей, детство и мечты. Один из таких детей – Ахмед. В 2015 году война в Сирии унесла его родителей и оставила его совсем одного. Ахмеду было всего 8 лет. Он остался жить с бабушкой и дедушкой, которым приходилось бороться за выживание в условиях войны.

Ахмед быстро понял, что жизнь не будет такой, как раньше. Он начал работать, чтобы своим бабушке и дедушке. Ему приходилось таскать тяжелые ящики на рынок и продавать их, чтобы купить еду и лекарства. Каждый день он ходил в школу, но думал только о том, как сделать так, чтобы бабушке и дедушке было хотя бы немного легче.

Ахмеду уже исполнилось 14 лет, и он продолжает бороться за выживание своей семьи. Он мечтает о том, чтобы стать доктором, чтобы своей стране и тем, кто страдает от войны. Его история свидетельствует о том, что война забирает не только жизни, но и детство, мечты и надежды. Но даже в самых трудных условиях есть те, кто продолжает бороться и верить в лучшее будущее.