Кто соревновался с в сказке пушкина

Несчастная девочка! Вы даже сказок Пушкина не читали! Прочтите хотя бы часть «Сказки о попе и работнике его Балде» да мультфильм посмотрите. 4-я не Е, а Ё, но в кроссвордах всегда вместо Ё используется Е.

Вынырнул подосланный бесёнок,
Замяукал он как голодный котёнок:
"Здравствуй, Балда мужичок;
Какой тебе надобен оброк?
Об оброке век мы не слыхали,
Не было чертям такой печали.
Ну, так и быть – возьми, да с уговору,
С общего нашего приговору –
Чтобы впредь не было никому горя:
Кто скорее из нас обежит около моря.
Тот и бери себе полный оброк,
Между тем там приготовят мешок".
Засмеялся Балда лукаво:
"Что ты это выдумал, право?
Где тебе тягаться со мною,
Со мною, с самим Балдою?
Экого послали супостата!
Подожди-ка моего меньшого брата".
Пошел Балда в ближний лесок,
Поймал двух зайков, да в мешок.
К морю опять он приходит,
У моря бесёнка находит.
Держит Балда за уши одного зайку:
"Попляши-тка ты под нашу балалайку;
Ты, бесёнок, еще молоденек,
Со мною тягаться слабенек;
Это было б лишь времени трата,
Обгони-ка сперва моего брата.
Раз, два, три! догоняй-ка".
Пустились бесёнок и зайка;
Бесёнок по берегу морскому,
А зайка в лесок до дому.
Вот, море кругом обежавши,
Высунув язык, мордку поднявши,
Прибежал бесёнок, задыхаясь,
Весь мокрешенек, лапкой утираясь,
Мысля: дело с Балдою сладит.
Глядь – а Балда братца гладит,
Приговаривая: "Братец мой любимый,
Устал, бедняжка! отдохни, родимый".
Бесёнок оторопел,
Хвостик поджал, совсем присмирел,
На братца поглядывает боком.
"Погоди, – говорит, – схожу за оброком".
Пошел к деду, говорит: "Беда!
Обогнал меня меньшой Балда! "
Старый Бес стал тут думать думу.
А Балда наделал такого шуму,
Что всё море смутилось
И волнами так и расходилось.
Вылез бесёнок: "Полно, мужичок,
Вышлем тебе весь оброк –
Только слушай. Видишь ты палку эту?
Выбери себе любую мету.
Кто далее палку бросит,
Тот пускай и оброк уносит.
Что ж? боишься вывихнуть ручки?
Чего ты ждешь? " – "Да жду вон этой тучки;
Зашвырну туда твою палку,
Да и начну с вами, чертями, свалку".
Испугался бесенок да к деду,
Рассказывать про Балдову победу,
А Балда над морем опять шумит
Да чертям веревкой грозит.
Вылез опять бесёнок: "Что ты хлопочешь?
Будет тебе оброк, коли захочешь... "
– "Нет, говорит Балда: –
Теперь моя череда,
Условия сам назначу,
Задам тебе, вражонок, задачу.
Посмотрим, какова у тебя сила.
Видишь, там сивая кобыла?
Кобылу подыми-тка ты,
Да неси ее полверсты;
Снесешь кобылу, оброк уж твой;
Не снесешь кобылы, ан будет он мой".
Бедненькой бес
Под кобылу подлез,
Понатужился,
Понапружился,
Приподнял кобылу, два шага шагнул,
На третьем упал, ножки протянул.
А Балда ему: "Глупый ты бес,
Куда ж ты за нами полез?
И руками-то снести не смог,
А я, смотри, снесу промеж ног".
Сел Балда на кобылку верхом,
Да версту проскакал, так что пыль столбом.

По-моему с ним соревновался ЧЕРТ

Во многих рассказах А. Платонова кон­фликт основал на противопоставлении неистинного понима­ния жизни истинному. Повествовательное действие в расска­зах А. Платонова, как правило, сосредоточено на изображении перехо­да героя от одного понимания жизни к другому, при этом сознание героя перестраивается самым коренным образом, а вместе с ним изменяются и сами масштабы постижения жизни и глубина ее осмысления В душевном подвиге прощения и человеколюбия, в возвращении к подлинным нравственным основам жизни герой рассказа "Возвращение" (1946) русский человек Алексей Иванов окончательно побеждает разрушительные последствия войны, обретает душевную цельность. не столько возвращение героя домой, к семье, сколько "возвращение к себе", утраченному четыре года назад Страшное испытание, которое проходит человек на войне, не ограничивается физической болью, лишениями, ужасом, постоянным присутствием смерти. В рассказе «Возвращение» Платонов сказал о главном зле, которое несет война — ожесточении. Потеря эмоциональных связей с близкими стала трагедией Иванова. Он видит жалкого, нуждающегося в любви и заботе Петрушку, но чувствует только холод, равнодушие и раздражение. Ребенок, который по вине войны должен был стремительно и болезненно повзрослеть, не понимает, почему отец отказывает ему в искренней любви. А Иванов уходит из семьи, и только дети, бегущие за ним, а потом упавшие, обессиленные, ломают стену равнодушия. Самолюбие, интерес — все отходит куда-то далеко, и остается только «обнаженное сердце» , открытое любви. душа Иванова не приникнуть к чужой душе. Долгое отсутствие дома обособило его от семьи. Он считает, что он на войне совершал подвиги, а они здесь жили "нормальной" жизнью. Иванов решает уйти, на смену острым диалогам Иванова с близкими в середине произведения приходит авторский монолог (как и в начале рассказа) , но называет своего героя автор не как в начале повествования - "Ивановым", а "их отцом". Когда за ним бегут дети: И тут же они снова упали на землю", и вдруг Иванов "сам почувствовал, как жарко у него стало в груди, будто сердце, заключенное и томившееся в нем, билось долго и напрасно всю его жизнь и лишь теперь оно пробилось на свободу, заполнив все его существо теплом и содроганием".

ответ:Україна — "тихі води, ясні зорі" — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів ласим шматочком. Постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після Переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. Одна частина, Лівобережна Україна, була під протекторатом Росії, а друга, Правобережна — Польщі.

Та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об'єднання, до збереження української державності. Довгий час це не вдавалося. І П. Куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в Україні. Це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії.

У романі "Чорна рада" ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність України. В образі Сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об'єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. Але влада так просто до рук не дається. Для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а Сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. Цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею.

Дивіться також

"Чорна рада" (повний текст)

"Чорна рада" (скорочено)

Який факт із життя письменника став поштовхом до написання роману "Чорна рада"? (та інші запитання)

Біографія Пантелеймона Куліша

 

Гине і палкий прихильник об'єднання розрізнених частин України, встановлення автономної республіки та утвердження міцної гетьманської влади полковник-піп Шрам. Його патріотизм дивним чином поєднувався зі зверхнім ставленням до "черні" та запорожців, а це, у свою чергу,— з проповіддю класового миру. Про який же мир може йти мова, коли трудовий народ у результаті виборів та воєн не одержить нічого, крім нового тиску з боку старшини?

Іван Брюховецький зумів привернути до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства — і запорожців, і простий люд, і російських бояр. Перших підкупив викраденим із гетьманської скарбниці сріблом, простим поводженням, підтримкою козацьких звичаїв; другим обіцяв різні права й пільги, полегшення становища; третім просто дав хабаря. Мети своєї добився, став гетьманом, але зовсім не задля ідеї соборності та незалежності України, а для власного звеличення та збагачення.

І простий народ, і запорожці, і козацька старшина, як уже часто бувало, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок претендента на булаву та російського царського уряду. В епоху Іванця посилилися кривавий розбрат, тиск північних сусідів та гніт підневільного народу, який втратив усі права, здобуті у визвольній війні проти польської шляхти.

Отже, талановитий письменник у яскравій художній формі довів і сучасникам, і нащадкам, що ідея соборності та незалежності України існувала давно і не була (і не могла бути!) здійснена через неправильний вибір керівників, політичних діячів та союзників, через надмірну довірливість та роз'єднаність.

Объяснение: