Отношение к герасиму всех работников барского дома

Історія починається на крихітному острові Недогадія на якому ледь вистачає місця для залізниці та колій, які звиваються навколо єдиної гори з двома вершинами у центрі острова, продуктової крамниці, маленького будиночку, короля з його двома підданими, локомотива на ім'я Емма, та машиніста Люка. Одного дня листоноша кораблем доставив пакунок з ледь розбірливим написом «для пані Кутняк у Хмарафон», а на звороті пакунку був великий напис «13». Після марних пошуків адресату, мешканці Недогадії відкрили пакунок та на превеликий подив виявили всередині чорношкірого малюка, якого згодом було всиновлено мешканкою острову пані Штоцкер та названо Джим Ґудзик. Коли Джим підріс, король занепокоївся, що острів настільки маленький, що може не вистачити місяця для Джима, коли той стане зовсім дорослим. І через це він оголосив, що Емму слід прибрати з острова. Це рішення короля дуже засмутило машиніста Люка, який вирішив покинути острів разом із Еммою та Джимом, який випадково почув, як жалівся Люк і вирішив приєднатися до нього. Вони тимчасово переробили Емму на подобу корабля та вночі відпливли з острова. Врешті вони опиняються у вигаданій країні Мандала (подоба Китаю), де на них чекатимуть безліч пригод.

Объяснение:

сам не читал, кидаю краткий пересказ чтобы немного

Морально тяжелая книга.

Книга о детях, которые оказались не нужны этому миру. Миру, в котором деньги, престиж и связи важнее, чем доброта, поддержка и взаимовыручка. А им не чужды эти термины. Да, они все разными дорожками пришли в класс аж с буквой «Е», но удалось им сплотиться, стать поддержкой и опорой друг другу. Они вызволить подругу из лап детей из «нормальных» семей, как поделили их в школе. Поддержать девочку, на плечи которой легла забота о маленькой сестрёнке, когда куда-то делась мать. Хотя в конце книги идея отдать сестру, ибо у нас еще есть, меня покоробила. Да, в той семье ей может и будет лучше, но…

Ещё, конечно, лишним показался волшебный мир. Да, прекрасное место, чтобы сбежать от проблем, место, где они все лишись своих «изъянов», но это не решение проблемы, а побег от неё, поэтому от походов туда и отказался Антон. Хотя да, какое тут решение проблемы… Мне кажется, так было есть и будет.

В итоге понимаешь, что автор пытается объяснить, что людям нужно стать человечнее, как бы это банально не звучало, научиться сопереживать и быть терпимее к другим, но тут к сожалению, не всё так легко и просто

Объяснение: