Сочинение на тему "чичиков герой или надежда россии" (желательно кратко)

Моё отношение к главному герою «мёртвых душ» чичикову во время прочтения «мёртвых душ» гоголя я был удивлён состраданием, любовью и добротою, которую показал автор по отношению к своему народу. каждая глава пронизана этой любовью и горечью за участь простых людей. как же нам надо относиться к главному герою этого произведения? явно не с любовью. ведь хоть чичиков и является обаятельным персонажем романа, но внутренний мир его наполнен грязью и меркантильностью. он стремиться лишь к богатой жизни, им руководит жажда наживы и денег. чичиков мечтает получить материальные блага, не заработав их при этом своим трудом. он предприимчив и лжив, при этом не наделён особыми талантами. чичиков с детства приучился льстить людям, подстраиваться под старших чином. никаких морально-нравственных принципов у него нет. он карьерист, не останавливающийся ни перед чем (даже ворует и берёт взятки, работая на таможне) в своём стремлении разбогатеть. мужественно переживая удары судьбы, он поднимается и снова различными путями получает должности, деньги и пр. однажды он приезжает в уездный городок nn, чтобы обманом скупить у местных помещиков мёртвых душ. увы, чичиков оказывается не самым гадким и низменным персонажем «мёртвых душ». он умнее помещиков и чиновников города. и, казалось бы, есть его за что уважать – да только цели, к которым он стремится далеко не самые лучшие. хоть сам он и считает, что совершает доброе нужное дело. но я не люблю чичикова. при этом не испытываю к нему и чувства ненависти. при всех своих положительных качествах он был и остаётся мошенником и дельцом, нечестным

Коли ми бачимо перед собою гарну людину, то в перший момент відчуваємо захоплення її вродою. однак рано чи пізно нам хочеться довідатися: чи такою ж красивою є душа цієї людини? іноді з розчаруванням мусимо визнати, що твердження про невідповідність між зовнішністю та внутрішнім світом є правдивим. це твердження надихало й надихає письменників усього світу писати твори, присвячені проблемі співвідношення краси й моралі. головний персонаж роману відомого ійського письменника оскара уайльда доріан грей — емоційний, чутливий юнак, наділений природою надзвичайною вродою, людина високих почувань. "його обличчя чимось викликало дові бачилось — життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром". і хіба дивно, що у світському товаристві доріана приймають із захопленням, милуються ним, засипають компліментами, хочуть бути якнайближче до нього? хіба дивно, що юнака лякає сама тільки думка про те, що врода зникне, зів'яне, мов її ніколи й не було? невинними слова головного героя твору, коли він бачить себе на майстерно виконаному портреті: "якби це я міг лишатись повік молодим, а старішав — я віддав би за це навіть саму душу! " ці слова викликають лише поблажливий усміх і в друзів грея, і в читача. автор майстерно веде сюжетну лінію далі — ми дізнаємося, що юнак уперше закохався, і його почуття взаємне. дівчина, театральна акторка сібіл вейн, так само має красиву душу, як і її коханий. доріан милується талановитою грою сібіл на сцені, мріє якнайскоріше одружитися з нею. та погано зіграна роль джульєтти нищить його почуття. він холодно відштовхує дівчину, яка не розуміє, що сталося. серце юної акторки не витримує зради, і вона тієї ж ночі вчиняє самогубство. а доріан, вкотре вирішивши поглянути на свій портрет, із жахом бачить зміни на ньому: "трепетливе й яскраве денне світло виказувало йому складку жорстокості біля рота так ясно, наче він дивився у дзеркало після того, як вчинив щось що ж би це означало? " лише одне: бажання грея виконано, портрет тепер буде змінюватися замість нього, а сам юнак залишатиметься привабливим. спочатку це вжахнуло головного героя роману, однак потім, зрозумівши всі вигоди такого становища, він старанно ховає портрет у кімнаті нагорі, щоб ніхто, крім нього самого, не міг зазирнути у потаємні глибини його душі. у читача виникає здогад: оскар уайльд за такої містичної складової сюжету показує нерозривний зв'язок між зовнішністю та внутрішнім світом людини. подальший моральний розклад доріана грея він не виписує детально, ми лише бачимо, як він веде розбещене, сповнене ницих учинків життя, як наповнює свій будинок коштовними речами, який поганий вплив має на молодь. спливають роки, і репутація цього чоловіка давно небездоганна: усі порядні люди міста сахаються від нього, чесні люди не хочуть мати з ним ніяких справ, навіть гидують стояти поруч. та справжню ницість життя грея показано в епізоді, коли безіл холлуорд, автор портрета, уперше за багато років поглянув на свій витвір і побачив "бридотно вишкірене обличчя. вираз портрета викликав лише презирство й огиду". художник одразу зрозумів, яким насправді є той вродливий чоловік, який стоїть перед ним, за що одразу поплатився. доріан грей убиває автора полотна, і картина одразу "реагує" — руки в намальованого чоловіка стали  автор роману "портрет доріана грея" зачіпає у своєму творі не одне філософське питання, найголовніше з яких: чи існує взаємовплив краси та моралі? існує, вважає оскар уайльд. устами одного з персонажів, безіла холлоурда, він стверджує, що брехня, лицемірство, розпуста неодмінно лишають знак на зовнішності. і вражаюча різниця між вродою морально зіпсутого доріана грея та страхітливим, поораним глибокими зморшками обличчям на портреті є тільки підтвердженням цієї думки. 

В дурном обществе" 
В рассказе  В.Г.Короленко "В дурном обществе" рассказывается о мальчике Васе.У него были очень прохладные отношения с отцом.Его большей частью не любили за то, что ему не нравилось находиться с высокопоставленными людьми, предпочитая "дурное общество".Однажды он познакомился с братом и сестрой-детьми Тыбурция-важного человека в "дурном обществе".Когда их отец узнает об этом,он принимает Васю как своего.Дочь Тыбурция слегла и Вася просит куклу у своей сестры,чтобы отдать ее больной девочке.Вскоре пропажу обнаруживают,но Вася не выдает своих друзей.Тогда Тыбурций сам приходит с куклой,сообщает обо всем Васиному отцу.Так же он сообщает,что его дочь умерла.Отцу Васи становится очень стыдно и между ними устанавливается та близость и доверие,которой им так не хватало.Я считаю мальчика Васю свободным от всех социальных ограничений.Он добрый и светлый мальчик,хороший друг,на которого можно положиться.Таким людям улыбается жизнь.Их несчастья обходят стороной,ведь каждому приятно общаться с хорошим и понимающим человеком.