Маленькую сестричку мою я любил. запиши и подбели синонимы к слову маленькая

ответ:

маленькая деревенька в три дома, зуяты, стоит между двух озёр. за деревней — крутой косогор, заросший густым лесом из ели и пихты, перемешанной с бузиной и малинником. здесь, не опасаясь людей, живут разные звери и птицы. селится в густолесье и куница с белой грудкой. через несколько лет белогрудка рожает кунят. старательная и осторожная мать, куница бережёт детей, согревает своим телом и ловит для них дичь.

однажды белогрудку выслеживают деревенские мальчишки. она долго водит их кругами по лесу, и, посчитав, что люди ушли, отправляется на охоту. дичи в окрестностях мало, и белогрудка отправляется к большому болоту за озером. вернувшись с добычей, куница обнаруживает, что дети пропали из дупла. на дереве она находит запах людей. след приводит её к дому, в который мальчишки принесли кунят.

несколько дней белогрудка следит за домом, но войти не может — у будки на цепи сидит злой пёс. наконец, она попадает на сеновал и видит, как мальчишка мучает её детей и кормит их сырым мясом. вскоре один кунёнок умирает, и мальчишка кидает его псу.

с той же ночи в зуятах начала гибнуть птица. вскоре погиб и пёс, съевший кунёнка. белогрудка задразнила его, пёс погнался за ней, повис на заборе и удушился. куница так рассвирепела, что стала появляться в селе и днём, убивая всю птицу. её попытались подстрелить, но только слегка ранили.

зализав раны, белогрудка вернулась. она не знала, что мальчишку выпороли и велели отнести кунят обратно в гнездо, но тот поленился лезть в густолесье и бросил малышей в овражке возле леса, где их придушила лиса. осиротевшая белогрудка принимается душить птицу не только в зуятах, но и в соседнем селе.

поймали куницу, когда та случайно попала в погреб. хозяин дома, охотник, понимает, что куница разбойничает потому, что осиротела, и отпускает её. но белогрудка снова возвращается, начинает свирепствовать пуще прежнего, и охотнику приходится её подстрелить.

в обоих сёлах до сих пор помнят белогрудку и запрещают детям обижать зверей и птиц.

Футуризм, що зародився на початку XX століття в Італії, знайшов своїх послідовників і в українській літературі (Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Микола Бажан). Лідером футуристів можна вважати Михайля Семенка, який теоретично обґрунтував ідейно-естетичні основи новонародженого українського футуризму. Заявивши про спалення свого "Кобзаря", Семенко ніби кинув виклик суспільству, проте не тим, що він не шанує Шевченка, а тим, що він протестує проти створення кумирів. Становлення нового напрямку було досить складним із декількох причин. По-перше, футуризм намагався освоїти насамперед міський урбанізований світ, тому у поезіях футуристів помітне було майже обожнювання техніки, захоплення величчю індустріального виробництва, особливо процесом роботи в цехах. Відповідно з'являються у творах незвично побудовані слова, щоб передати звуки й запахи міста, наприклад: життєдать, життєбензин, життєрух. По-друге, у футуристів ідеологія панувала над естетикою, саме ідеологія вносила деструкцію, оскільки був негативізм до досягнень цивілізації та культури.

Експерименти в поезії 20-х років спонукають Михайля Семенка до переосмислення суспільних процесів, і він пише вірш "За ". Твір написано білим віршем, у ньому звучить заклик полишити буденні справи й вирушити на Батиєву гору, погуляти по "сніго-білому полю" (незвичайне поєднання слів). Автор намагається примирити людей у їхньому протистоянні, позбавити їх почуття відрази й ненависті: "Будьте ж такі добрі, не дивіться, як на звірів, на нас..." Поет сподівається, що чудовий краєвид Батиєвої гори сприятиме цьому.

Ліричний герой поезії "Бажання" сповнений прагнення "перевернути світ" і "поставити все догори ногами": стягнути з небозводу місяця, подарувати зорі дітям, а барви весни — служниці Маші. Проте ці бажання нездійсненні, бо складно боротися з природою, що диктує свої правила і має свої закони розвитку.

Твір "Місто", що складається з одного речення, позбавленого будь-яких внутрішніх розділових знаків, є взірцем урбаністичної поезії Михайля Семенка. Місто для нього — центр поезії. Автор зачаровано фіксує різноманітні образи — звукові ("блимно і крапно"), зорові ("блиск лініями", "міняться силуетами"), абстрактні ("диференційована геометрія химерних кутів і будов"). Водночас поет ніби "нанизує" ряд дієслівних форм: "сунуть лізуть повзуть пересовуються", "міняться", "вирізують", "закріплюються". Через просторову асоціацію виникає образ багатоголосого, неспокійного міста, що живе, розвивається, змінюється у своїй архітектурі.

Будучи футуристом, Семенко пережив складні етапи розвитку цього літературного процесу в Україні: кверофутуризм, панфутуризм з різними його модифікаціями на кшталт "Аспанфуту" (Асоціація панфутуристів), "Комун культу" (Комуністична культура) тощо. На жаль, творчість Михайля Семенка, що яскраво засяяла в українській літературі, несподівано згасла. Футуризм, як і інші літературні напрямки, діюча влада вважала шкідливим і антирадянським, усі митці мусили творити в одному напрямку, що називався "соціалістичний реалізм". Спроби писати за вимогами цього стилю не надихнули поета, він повертається до своїх ідеалів, чого комуністичні ідеологи йому не подарували, як і багатьом представникам українського авангардизму, у 1937 році Михайль Семенко був звинувачений у контрреволюційній і терористичній діяльності, і після тортур засуджений до розстрілу.