Составить загадку про мяч для первого класса

у Маши было три мяча.один она потеряла.сколько осталось у Маши мячей?

Отже, до вашої уваги хоку по-українськи.

Старий ставок.

Одна жабка -

його душа.

***

Глибока осінь.

Листя опало.

Одна сосна зелена.

***

Всохли дерева.

Спів солов’я

Стихає.

Навроцький Назар

Одна-однісінька квітка -

oдна душа

на тлі холодної осені.

Куровська Влада

Старе дерево.

Пташка спить.

Золота осінь.

***

Яскравий вогонь.

Сліпучий жар.

Темна ніч.

Вишневська Марина

Повіяв вітер -

Упав каштан.

Так багато їх на землі.

Уривай Сергій

Небо голубе,

Вода хлюпоче –

Риба пливе.

***

Впаде сніг -

залишиться слід,

заскриплять двері.

***

Спить собака.

Різкий дзвін.

Зелений лист.

***

Ворота заскрипіли -

на дворі зима.

Синиці прилетіли.

***

Повітря тихе.

День сумний -

дерево зрізане.

Пісня про рушник А. Малишка — гімн материнській любові

Поезія А. Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності.

Гімном материнства називають величну поезію А. Малишка "Пісня про рушник". Ця поезія — це сповідь-спогад ліричного героя, пройнята материнським теплом і синівською вдячністю.

У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому "росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні гаї". Цей рушник пов'язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожної людини — образом матері.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала...

У творі образ матері — це символ чистоти і любові, це образ матері-берегині, яка дала нам життя, мудро формувала наші почуття, творила людину.

Ліричний герой поезії з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матері "незрадлива ласкава усмішка", бо вона уміє прощати і наставляти, жаліти. У матері — "засмучені очі", бо вона відриває від свого серця дитину й посилає її у великий світ, "в дорогу далеку". А на цій дорозі будуть і радість, і смуток, і печаль:

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов...

А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батьківською хатою, материнську тривогу за долю своєї дитини.

Форма вірша з її рефренами і повторами, наближає його до пісні. А символічний образ рушника розповідає читачеві про все: сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов. Композитор Платон Майборода написав музику до поезії, і оспівуються, і возвеличуються прекрасні, джерельно чисті почуття до найріднішої людини — Матері. Пісня невелика за розміром, і слів про матір сказано зовсім небагато, але образ її — такий виразний, зігрітий синівським почуттям.

Тема матері — наскрізна у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов'язане з образом матері, яка навчила його добра, краси, любові до людей. "Пісня про рушник" — це данина подяки й любові народного поета священній пам'яті Матері.