Кто такой чичиков мертвая душа или прогрессивный человек

Объяснение:

«Епічний театр» (нім. episches Theater) — театральна теорія драматурга і режисера Бертольта Брехта, що зробила значний вплив на розвиток світового драматичного театру[1]. Теоретично розроблені Брехтом методи побудови п'єс і спектаклів: поєднання драматичної дії з епічною розповідною, включення в спектакль самого автора, «ефект очуження» як б представити явище з несподіваного боку, а також принцип «дистанціювання», що дозволяє акторові висловити своє ставлення до персонажа, руйнування так званої «четвертої стіни», що відокремлює сцену від залу для глядачів, і можливість безпосереднього спілкування актора з глядачем — міцно увійшли в європейську театральну культуру.

Свою теорію, що спирається на традиції західноєвропейського «театру вистави», Брехт протиставляв «психологічному» театру («театру переживання»), який пов'язують зазвичай з ім'ям К. С. Станіславського, саме для цього театру розробив систему роботи актора над роллю. При цьому сам Брехт, як режисер, в процесі роботи охоче користувався і методами Станіславського і корінну відмінність бачив у принципах взаємин між сценою і залом для глядачів, в тому «надзавданні», заради якого ставиться спектакль. В останні роки Брехт готовий був відмовитися від терміну «епічний театр», як занадто розпливчастого, але більш точної назви для свого театру не знайшов [2]. Ідеї Брехта захопили найбільших театральних режисерів другої половини XX століття, Жан Люк Годар переніс їх і в кінематограф [3]; але сформульовані драматургом принципи були розраховані на тих, хто, за його словами, «заслуговує звання художника», і найменш продуктивним виявилося буквальне слідування його теоретичним есе.

Мои сверстники и Васютка

Главный герой рассказа Виктора Астафьева "Васюткино озеро" - подросток Васютка. Ему 13 лет, то есть он наш ровесник. Однако, читая рассказ о его приключениях, сразу понимаешь, что Васютка гораздо взрослее сегодняшних школьников. Причина, наверное, и в воспитании, и в условиях жизни героя. Васютка живет рядом с тайгой. Он сын рыбака.  Васютка с малых лет взрослым, и его в семье хоть и любят, но не балуют. Поэтому Васютка- парень серьезный и самостоятельный, что в конце концов ему жизнь. Если бы он был таким, как большинство современных подростков, он погиб бы в тайге.

Много ли современных школьников умеют охотиться, ориентироваться в лесу, разводить огонь, готовить еду? Думаю, что немногие школьники смогли бы сделать то, что смог Васютка. Современный школьник не настолько самостоятелен. Что тут говорить: иному семикласснику мамы портфели собирают, форму школьную чистят и обед разогревают, чтоб деточка не перетрудился. Какая тайга - такие и в парке заблудиться могут .

Конечно, жизнь людей за десятилетия изменилась, и большинству уже не нужны навыки выживания в тайге. Хотя самостоятельности у Васютки следовало бы поучиться.

Причем я думаю, что самое главное, что ему удалось - это не пасть духом, а бороться за свою жизнь. Васютке это блестяще удалось, и он вернулся к своим родным, да еще и рассказал о найденном им озере.