Отзыв "чудесный доктор"или "тапёр". напиши об одном.

   Мне очень понравилось это произведение тем, что господин Пирогов поступил мило, добросовестно, мудро. Такой шанс дается только раз. Это урок  для слабых  людей,  для таких, как господин Мерцалов. Он хотел покончить свою жизнь самоубийством из-за того, что у него всё пропало: и хорошее жильё, и деньги, и нормальная жизнь. Но Бог послал несчастному герою рассказа хирурга  Пирогова - врача, который осмотрел больную Машеньку, выписал ей рецепт  и дал деньги.

   Благодаря чуткому человеку, проявившему сострадание и оказавшему всё наладилось: Мерцалов устроился на хорошую работу, девочка поправилась, жизнь героев рассказа коренным образом изменилась… 

   Господин Пирогов - добрая душа. Хорошо бы, если бы в жизни было как можно больше неравнодушных людей!

Потому что если посмотреть за окно, то там мы увидим все тот же город Глупов, о котором писал Щедрин полтора века назад, и все те же табуны глуповцев, добровольно выдвигающих на трон преступников и дебилов...

Поражает актуальность звучания "Истории одного города", применимость книги к российской современности. В произведении отражена неистребимая, вековая, сохранившаяся до наших дней логика коллективных действий народа, неминуемо приводящая его к поражению и мешающая полноценно жить. Глуповцы направляют всю свою энергию на выборы правителя и в результате… получают на трон бандита. Как не услышать в этом переклички с настоящим? Салтыкову-Щедрину удалось очень точно подметить особенности национальной психологии русского народа, застывшие в своей неизменности и потому делающие «историю одного города» историей вневременной.

В одному з спеціалізованих фотомагазинів накопичилося дуже багато покупців. Обслуговував їх всього лише один продавець. В момент, коли продавець відвернувся, хтось із покупців непомітно взяв з відкритою вітрини дорогий фотоапарат. Розкрадання було виявлено лише до вечора. Нитки пошуків потягнулися в усі кінці міста. Нарешті інспектору Варнике вдалося виявити людини, який, як він вважав, і був викрадачем. Допит відбувався в кабінеті інспектора. Обвинувачений категорично заперечував свою провину і тут же представив незаперечне алібі.
- Крадіжка, як ви кажете, сталася опівдні. Як раз в цей час до мене з міста Н. приїхала моя наречена. Ви можете це легко перевірити, зателефонувавши н нею на підприємство. Я гуляв з нею в парку і зробив кілька знімків. Ось один з них. Зовсім випадково я зняв її близько години. Як ви знаєте, місце події і парк відстоять один від одного на досить великій відстані. Таким чином, дивлячись на цю фотографію, ви легко можете переконатися, що я не міг вчинити цю крадіжку.
- І тим не менш я змушений затримати вас за підозрою в крадіжці фотоапарата!
Що призвело інспектора Варнике до такого висновку?