Выпишите слова и сочетание слов ощущения цвета из части "леса", повести "мещёрская сторона"​

Я смотрю по сторонам, и вижу горы разного мусора и кучи ненужных вещей. я печально оглядываюсь по сторонам, вспоминая те прекрасные года, когда я был еще совсем новым башмачком. ах, сколько дорог исходили мы с левым. сколько всего с нами произошло. вон он, валяется где-то внизу этой грязной кучи. я не вижу его целиком, но точно знаю что нескем не перепутаю этот старый, такой родной, оборванный каблук. наверное он сейчас тоже вспоминает, ту хмурую каморку башмачника, где как нам казалось, мы провели целую вечность в коробке, на верхней полке в пыли. нам посчастливилось, и нашим хозяином был очень известный человек свецких кругов. мы с левым успели побывать в париже, берлине, сан францищко, проездом были в монте карло, и краем носа видели урал. на тот момент, мы были достаточно приличной парой башмаков, и поэтому нас умело начищали каждый вечер и жирно мазали кремом носы. мы с левым, часто возвращались к башмачнику на починку, но я почему то рвался чаще. но однажды, наш хозяин наткнулся на этот злосчастный гвоздь, лежавший посреди дороги, после чего, башмачник сказал что больше не сможет меня снова зашить. мы с левым, уже собирались прощаться, предвкушая мучительную смерть на свалке, но хозяин, проник за все это время к нам тонкими чувствами, по этому поставил нас снова пылиться в коробке на верхней полке шкафа. это было впервые, когда мы с левым так радовались возвращению в коробку. хозяин был одинок, и по этому иногда разговаривал с нами, как с давними друзьями, сопровождавших его во всех путешествиях. он доставал нас из шкафа, ставил на стол, рядом со старым кейсом и мы все вместе погружались в воспоминания. и как-то раз, хозяин снова выставил нас всех на стол, чуть было начал говорить, и вдруг, замолк. мы долго смотрели на него но он не шевелится. вскоре после прихода горничной, хозяина забрали люди в белых халатах, а нас схвалили за рваные шнурки, и в придачу с кейсом кинули в мусорный бак года, хозяин мертв, а мы лежим забрав, подошву к небесам, умершие душой, и чуть живые телом.

Відповідь:

Характеристика Юлько Ващук:

Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.

У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.  

В якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. Багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. Єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. Лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.

Опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. Зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. Але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. Якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… Чи знайде цей єдиний правильний шлях Юлько? Цю відповідь авторка залишає за кадром. Але я сподіваюся, що таки знайде.

Пояснення: