Про що розповідається в уривках "премудрий гидальго дон кіхот з ламанчі" ? роман сервантеса.

Пародія на лицарські романи XVI століття побачила світ на початку XVII століття. Саме в цей час відомий іспанський письменник епохи Відродження Мігель Сервантес написав свій роман "Дон Кіхот". Метою твору, за словами автора, було знецінення лицарських романів, які монополізували книжковий ринок XVI століття. 
Замисливши написати пародію на лицарський роман, Сервантес постійно вводить у свій твір ситуації з лицарських романів, нещадно їх спотворюючи. Лицарський роман під пером письменника втрачає свою романтичну "впевненість". Усе найкраще, що було в такому романі, втрачає свою привабливість. 
Видатний лицар чарівної вроди завжди був окрасою лицарського роману. Герой Сервантеса зовсім не схожий на цей образ. Це не юнак, а людина середнього віку, непривабливої зовнішності. Лицарські романи так вплинули на свідомість героя, що Алонсо Кехано назвав себе Дон Кіхотом з Ламанчі та подався шукати подвигів. Він натяг на себе іржаву зброю, сів на стару шкапу, обрав собі даму серця та пустився у мандри. Дамою серця Дон Кіхота стала сільська дівчина, яку він називав Дульцінеєю Тобоською. Незабаром у нашого лицаря з'являється зброєносець Санчо Панса, який також мало скидався на зброєносців лицарських романів. Мирний землероб Санчо Панса ніколи не був відважною та мовчазною людиною, якою зображувався завжди зброєносець у лицарських романах. Проте він дає розумні поради Дон Кіхоту. Наприклад, коли вони опинилися серед скель і Дон Кіхот вирішив розірвати на собі одяг та битися головою об каміння, Санчо Панса радить йому не вбитися з першого разу. Це зауваження відразу ж викриває усю химерність лицарських романів. Традиційні ситуації, звеличені у них, стають комічними дурницями у романі Сервантеса. Бій Дон Кіхота з вітряками або з баранами спотворює "великі подвиги" лицарів середньовіччя. 
Кумедність та божевілля Дон Кіхота дивним образом поєднуються з його мудрістю. На думку Санчо Панси, у красномовстві та мудрості Дон Кіхот не поступався відомим церковним проповідникам. Але Дон Кіхот мріє не про небесне, а про земне щастя для всього людства, і завжди готовий дати пораду та до тому, хто їх потребує. Дон Кіхот закликає Санчо Пансу судити про все, не керуючись "законом особистого свавілля". "Нехай сльози бідняка викликають у тебе більше співчуття, ніж нарікання багатія", - каже Дон Кіхот. 
Проте, наділяючи свого героя привабливими рисами, зображуючи його борцем за справедливість, Сервантес у той же час постійно ставить його у кумедні ситуації. Метою автора було показати, що навіть такій доброзичливій людині, як Дон Кіхот, не під силу змінити щось у цьому світі, де панує егоїзм та влада грошей. Хоча Дон Кіхот позитивно впливав на Санчо Пансу, проте щодо всього людства йому не вдалося відновити золотий вік лицарства. 
Роман завершується поверненням до героя здорового глузду. Перед смертю Дон Кіхот відмовляється від лицарських романів та усіх своїх химерних ідей. Іронізуючи над безглуздими витівками свого героя, Сервантес у той же час захоплюється моральною красою, що так рідко зустрічалась у часи корисливості, егоїзму та бездуховності.

Моя комната  небольшая, но светлая и очень уютная.  Мне нравится проводить  здесь время, потому что в ней всегда солнце . Около окна находится мой письменный стол с  красивой подставкой для ручек и цветных карандашей. В столе я обычно храню тетради и  учебники, необходимые для учебы. С правой  стороны - книжный шкаф с любимыми романами и рассказами, которые я  иногда внимательно перечитываю.  В уголочке - диван . Рядом - торшер. Там я люблю сидеть с моими друзьями и беседовать  с таинственным видом  о чем-нибудь приятном. На полу лежит  палас   зеленого цвета. Все в моей комнате  на своих  местах и к размышлению влечет...

1)Пока я сидела с Мишуткой и Стасиком,мимо нас проскакал Тяни-Толкай.Он убегал от лающего и мяукающего Котопса, который решил с нами познакомиться.Котопёс был смешной,мурлыкал и тявкал одновременно.Пока мальчики с ним играли,я решила слетать за мороженным.Попросила белок пригнуть ветки дерева,которые подбросили меня вверх,как мячик.Проскакав по верхушкам деревьев,я оказалась в нужном месте.Чтобы мороженное не растаяло, две сороки донесли ведёрки с лакомством до моих друзей. Ведёрки были совсем небольшими,крем-брюле в вафельных стаканчиках.

2)Рудольф Распе "Приключения барона Мюнхаузена"-главный герой барон,выдумщик и фантазёр.

Н.Носов "Незнайка и его друзья"-Незнайка выдумщик,но его считают вруном и обманщиком,пока он не исправляется.

Астрид Линдгрен "Малыш и Карлсон"-маленький мальчик и его друг Карлсон,фантазёр и выдумщик.

Льюис Кэрролл "Алиса в Стране чудес"-главная героиня попадает в волшебный мир фантазий.