Выпишите из этого текста эпитеты, метафоры, сравнения : " заря догорала. в потемпевшем небе стыли редкие неподвижные облака. начали прорезаться звёзды. показался маленький , похожий на ноготок, месяц. стало светлее. васька вспомнил слова дедушки: "вызвездило - к холоду! "- и на душе у него сделалось ещё тревожнее . чтобы отогнать худые мысли, васька старался думать сначала о доме , а потом ему вспомнилась школа, товарищи.

Події, описані в книзі, відбуваються на вигаданому острові, на який висадився вже знайомий читачам по попередніх творів капітан Немо. Дії роману починаються під час громадянської війни в Сполучених Штатах. П’ятеро американців-сіверян (Наб, Сайрес, Гедеон, Герберт і Бонавентур) змушені тікати з Річмонда – столиці південців. У розпорядженні втікачів виявилася повітряна куля. Незвичайний транспортний засіб потрапляє в бурю. Американців винесло на берег невідомого їм безлюдного острова в Південній півкулі. Нові господарі острова починають облаштовувати знайдену ними землю і вже через деякий час налагоджують свій побут. Нова земля була названа островом Лінкольна. З часом у американців з’являється вірний друг – орангутанг, прозваний дядечком Юпом. Одного разу поселенці знайшли ящик з вогнепальною зброєю, одягом, інструментами, книгами англійською мовою і різними приладами. У тому ж ящику була знайдена карта, на якій був відзначений острів Табор. Незнайома ділянка суші розташована недалеко від острова Лінкольна. dovidka.biz.ua Пенкроф, моряк за професією, хоче особисто побачити Табор. Для маленької подорожі друзі будують бот. Здійснюючи пробне плавання навколо острова, американці виявляють пляшку з запискою, в якій сказано, що людина, потерпіла, очікує до на Таборі. На острові дійсно було виявлено втратившого людську подобу Айртона. Як з’ясувалося, Айртон не потрапляв в корабельну аварію. Його залишив на Таборі господар парусника «Дункан» за те, що Айртон намагався організувати бунт. Господар парусника обіцяв, що коли-небудь обов’язково повернеться за ним. Друзі забирають Айртона з собою і оточують його турботою. Після появи на острові Лінкольна нового жителя пройшло 3 роки. Американцям вдалося зібрати багатий урожай пшениці. Колись Герберт виявив у своїй кишені пшеничне зерно, що випадково опинилося там, і завдяки якому і з’явилася можливість вирощувати пшеницю. Друзі зайнялися розведенням домашньої птиці, побудували млин, зробили собі новий одяг. Але одного разу мирне і благополучне існування жителів маленької колонії було затьмарене появою на горизонті судна з чорним прапором, що можна було побачити тільки на піратських кораблях. Жителі острова Лінкольна змушені боротися за свою землю з морськими розбійниками: спочатку на воді, потім на землі. Американців постійно не покидає відчуття того, що їм хтось допомагає, адже самостійно вони не змогли б упоратися з такою величезною кількістю піратів. Зрештою, вони знайомляться зі своїм таємничим покровителем. Індійський принц Даккар, відомий також як капітан Немо, будучи молодим, боровся за незалежність своєї країни. Всі соратники капітана вже померли. Сам принц теж був при смерті. Немо попередив друзів про те, що на острові скоро повинен вибухнути вулкан, а потім подарував їм скриньку з коштовностями. Після смерті капітана американці зайнялися будівництвом корабля, щоб встигнути покинути острів. Човном Немо вже не можна було користуватися. Несподіваний вибух вулкана привів до того, що від острова залишився тільки невеликий риф. На ньому друзі дрейфували протягом декількох днів. Потім їх врятував вітрильник «Дункан». Згодом з’ясувалося, що капітан Немо залишив послання на Таборі про те, що на сусідньому острові знаходяться люди, які очікують до Завдяки цій записці лінкольнці були врятовані. Після повернення в Сполучені Штати «робінзони» продали коштовності, подаровані капітаном, і придбали невелику земельну ділянку, на якій оселилися всі разом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tayemnichiy-ostriv-korotkiy-zmist/

Маленький мальчик, лет шести, просыпается в сыром и холодном подвале. Он очень голоден и пытается разбудить больную маму. У него это не получается, ведь мама умерла, но мальчик ещё не понимает, что такое смерть. Его лишь удивляет холодное и неподвижное её лицо мамы.

Не добудившись её, он выходит на улицу. Бродя по городу, мальчик заглядывает в окна, в одном он видит, как девочка танцует с мальчиком, в другом — четырёх барынь, которые дают пироги каждому, кто придёт. Мальчик тоже вошёл к ним в дом. Одна из барынь спешно суёт ему копеечку и сама открывает дверь. Перепуганный мальчик роняет монетку и бежит прочь.

Он натыкается на толпу людей, смотрящих кукольное представление, которое ему очень нравится. Но вскоре его бьёт мальчик постарше. Ребёнок вынужден бежать прочь.

Забежав в подворотню, он устраивается за дровами. Ему становиться тепло и хорошо. Мальчик слышит голос, приглашающий на ёлку. Он видит великолепную ёлку и множество радостных мальчиков и девочек. Он сам радуется и веселится находясь рядом с ними. Это такие же дети как он, погибшие в раннем возрасте по различным причинам (одни замёрзли, другие задохнулись).

Утром дворники находят тело замёрзшего маленького мальчика, чуть позже находят и тело его матери, умершей немногим ранее.