Опис про будь яку тварину наприкла заєць і т.д.

Дети войны. Нет более щемящего душу словосочетания. Но война подняла на защиту Родины всех, от мала до велика.  Мужество, смелость, решительность, преданность проявляли на фронте не только взрослые, но и дети.

Ваня Солнцев, сирота подобранный артиллеристами, тоже мечтал защищать родную землю Он упорно сбегал при попытке отправить его в тыл в детский дом и снова возвращался на линию фронта с зачислить его в солдаты. В его жизни не было места привычным детским играм, но, не смотря на это, он был веселым, заводным, находчивым и отважным. Артиллерийский  полк принял юного бойца как сына. Орудийный расчет стал его новой семьей. А командир хотел усыновить после войны. Но судьба распорядилась иначе.

Всем настоящим и будущим защитникам своей страны посвятил В. Катаев свое произведение "Сын полка". Он показал нам не одну суровую страницу военной летописи. Имена детей  вписаны в неё красным - цветом боли, памяти и любви.

Объяснение:

Лорд Генрі Воттон у романі “Портрет Доріана Грея” – це ідеолог, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди. Він старший за Доріана Грея на десять років. Це багатій, витончений естет, що кохається у красі й відмежовується від потворного, бридкого у житті. Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів. Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність. Стверджуючи вседозволеність, лорд Генрі, на перший погляд, сам ніби нічого неморального не робить — не вбиває, не зраджує, не грабує. Але він отримує величезне задоволення від необмеженої влади над душею Доріана: «Та й самий вплив твій на іншу людину — як він зачаровує!» У Генрі Уоттона поєднуються байдужість, егоїзм із здоровим глуздом та обережністю, які не дають йому зіпсувати собі репутацію, зашкодити собі. Його називали «принцом парадоксу», і саме цим він привабив молоду людину й зміг на неї так вплинути.