Что значит "к несчастью, то ж бывает у людей: как ни полезна вещь, - цены не зная ей, невежда про неё все к худу клонит"?

Иван андреевич крылов . мартышка и очки.

В королевской семье было двенадцать детей – одиннадцать сыновей и одна сестра. Жизнь их была легка и радужна, пока не появилась мачеха, отправившая Эльзу жить в далекие края, а ее братьев заколдовавшая в лебедей, имевших возможность обретать человеческий облик лишь после заката. С каждым проведенным днем в деревне, прекрасная Эльза становилась все красивее и красивее, но грусть по братьям ее омрачала.

Вернувшись в замок отца, она пыталась разузнать что-нибудь о судьбе братьев, но все подобные попытки пресекались злобной мачехой. Однажды утром она попыталась изуродовать девушку с тайного заклятия, однако планы не увенчались успехом – три жабы, которые использовались для этого, отпрыгнули, едва прикоснувшись к невинной красавице. Увидев это, мачеха взбесилась и испачкала падчерицу в болотной грязи до такой степени, что ни один человек не хотел с ней говорить, а родной отец, не узнав, велел изгнать обезображенную.

Следующую ночь Эльза проводит в лесу, где ей снятся былые времена, когда все они были счастливы и не разлучены проклятьем мачехи. Утром, едва проснувшись, изнемогая от жажды и вся испачканная, она находит чистый пруд, в котором вдоволь утоляет жажду и умывается, вновь преобразившись в красавицу.

Ища выход из леса, девушка набредает на добрую старушку, которая отсыпает ей горстку ягод и указывает путь из леса. Тогда девушка начинает задавать ее вопросы об одиннадцати прекрасных лебедях, которые должны водится в этих местах. Услышав о них, старушка тут же вспоминает о птицах с золотыми коронами, которых недавно видела в ближайшем водоеме, о чем и говорит Эльзе. Узнав это, девушка бросает все силы на то, чтобы как можно быстрее добраться до водоема, описанного старухой. На закате она обнаруживает большую реку и плескавшихся в ней лебедей, которые начинают превращаться в ее братьев. Утром все они покидают водоем, а Эльзу везут в ивовой корзинке. Весь полет девушка любуется просторами родного края и видит облачные замки.

Устроившись на ночевку в темной пещере, она видит новый сон, в котором лесная старушка рассказывает, каким можно братьев: для этого нужно нарвать крапивы и связать из нее по рубашке для каждого из одиннадцати братьев, при этом нельзя нарушать тишину своим голосом, а иначе братьев постигнет смерть.
В конце говорится об Утром, пока девушку везут на растерзание, обезумевшая и свирепая толпа набрасывается со всех сторон, пытаясь вырвать у «колдуньи» ее изделия. Когда палач, схватив ее, тащит к костру, неожиданно появляются одиннадцать лебедей и ограждают ее от огня, а девушка, завершив работу над последней рубахой, накидывает их на братьев, руша заклинание. После этого она падает в обморок, а люди обступают юношей, которые рассказывают королю в чем дело. Услышав объяснения, король срывается с места и подбегает к потерявшей сознание. Костер перед ними гаснет и превращается в куст алых роз, окружавших единственную белую розу. Сорвав ее, король кладет цветок девушке на грудь, а Эльза просыпается, обретя счастье и покой.

Діало́г (або діялог[1], грец. Διάλογος — «розмова») — двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома або більше людьми (або у технічній мові — людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.

Монологічний і діалогічний тексти розрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють (О. І. Москальська).

Відмінності в структурі мовленнєвої ситуації визначаються розподілом ролей між учасниками мовленнєвого акту. Монологічний текст — це усне чи письмове мовлення однієї особи, інший учасник мовленнєвого акту — адресат, реципієнт*, або мислиться, або не відразу реагує (лінійний ланцюжок речень). Діалогічний текст репрезентує альтернативний ланцюжок, що утворюється чергуванням висловлювань двох чи декількох учасників мовлення.

В основі діалогу лежить діалогічна єдність: вираження думок та їх сприйняття, реакція на них, що знаходить відображення у структурі цього акту мовлення. Діалог складається з взаємопов'язаних реплік співрозмовників.

Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання — нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.

Основними ознаками діалогу є: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови.

Цілеспрямованість мовленнєвої дії в діалозі — це наявна чи прихована мета мовця (слухача) (повідомлення про щось, питання, наказ, порада, обіцянка і под.).

Для того, щоб досягнути своєї мети кожний із співрозмовників реалізує свій намір, спонукаючи партнера до певних мовленнєвих дій. Необхідною для діалогу є правила ведення розмови: а) повідомлення подається певними порціями; б) повідомлення відповідає темі розмови; в) співрозмовники роблять мовлення зрозумілим, послідовним.

Існує типовий набір смислових частин розмови:

установлення контакту із співрозмовником (зоровий — мовленнєвий, зоровий + мовленнєвий);

початок розмови;

розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки); кінцівка розмови.