вас напишите конкретно ответ на тему таємниці чорного лицаря. твір: "айвенго" . автор: вальтер скотт

Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.

Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.

Лицарі, які влаштовували цей турнір, здобували одну перемогу за одною. Але раптом з'являється новий боєць із девізом «Позбавлений спадку», який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовника та перемагає його, поклавши вінець до ніг красуні Ровени, обраної ним королеви. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, який вирвався з її грудей, наділа на голову Айвенго розкішний вінок, призначений в нагороду переможцеві, і сказала: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло».

Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на до тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.

Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.

Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.

Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення. Конспект.

Не суди строго, писала на скорую руку)))

Семья как много в этом слове,
Полна заботы ласки и любви.
Бывает чувство что ты находишься в дурдоме,
Но это всего лишь пустяки.
Когда ты болен, папа с мамой рядом
Когда ты счастлив с тобой всегда.
Иногда они съедают тебя взглядом,но это всего лишь ерунда.
Получишь двойку в школе снова, и вот ругает тебя вся семья
Гул такой, что все соседи выбежали из дома,
Подумали, мол началась война.
Но не спеши на родителей обижаться,
Ведь ты сам виноват во всём
Надо было не на скейте кататься,
А дома учить уроки вечерком.
Семья как много в этом слове,
Полна заботы ласки и любви.
Бывает чувство что ты находишься в дурдоме,
Но это всего лишь пустяки.

Джордж гордон байрон, лорд, был человеком вольнодумным. его политические, религиозные и моральные взгляды разительно отличались от взглядов класса аристократии, к которому поэт принадлежал с рождения. это в полной мере отразилось в его творчестве, в его пылкой и мятежной поэзии. как творческий метод поэт пророведовал романтизм. а идеи романтизма самоценность каждой личности, ее право на свободу взглядов, на индивидуализм. герой романтизма – бунтарь, а сам байрон как личность и как творец как нельзя лучше подходит под это определение. даже среди романтиков того времени байрон - отдельная, яркая фигура. предметом поэтического воспевания байрон сделал прежде всего путь собственной души, свой «непокорный дух», «бурное море внутреннего мира». такая открытость и искренность была по тем временам большим новаторством. черты, которые имел лирический герой его стихов, получили даже название «байронизма» - высшей формы романтизма. это необузданность, страсть, пренебрежение опасностью и протест против общепринятых норм общества. одновременно в творчестве байрона звучит глубокий пессимизм, потому что поэт остро ощущал, насколько действительность не соответствует романтическим идеалам свободы и силы духа. не зря проникновеннейшие строки байрон посвятил прометею, мятежнику против богов и несправедливого мироустройства: титан! ты знал, что значит бой отваги с ты силен, ты пытками не устрашен, но скован яростной судьбой. байрон всегда становился на защиту угнетенных и восхищался сильными личностями, которые также на это способны. как лорд парламента, байрон стал на защиту луддитов - работников текстильных предприятий. эти люди ломали станки, пытаясь предотвратить увольнения, а следовательно, голод для своих семей. защищая интересы владельцев, парламент предложил казнить мятежников. байрон был возмущен таким бесправием, он отметил, что шерстяной чулок в ценится выше человеческой жизни. в своей поэзии «песня для луддитов» он поддерживает мятежников.