1. проанализируйте эпизод из поэмы м. лермонтова «мцыри» по своему выбору. для анализа используйте данный план, для характеристики героев используйте цитаты из текста произведения. 1. место и роль эпизода в произведении. 2. тема эпизода. 3. герои. 4. связь с другими (что было до и после 5. роль эпизода в раскрытии основной мысли произведения (через обстоятельства, конфликт, описания, монолог, диалог, поступки и психологию героев). 6. средства художественной выразительности. 30 !

Швабрин является самым отрицательным из самых отрицательных героев всех времен и народов. В самом начале мы узнаём, что он уже

где-то, кого-то убил. Местные девушки его не любят. На дуэли он исподтишка чуть не лишил нас главного героя. Он пишет доносы. Расстраивает свадьбы. Изменяет присяге с такой противоестественной легкостью и быстротой, что даже во время короткого штурма крепости он успевает переодеться в казачий кафтан и подстричься «под горшок» .

Он силой берет себе в жены бедную сироту, что не принято делать даже в мятежной армии Пугачевских головорезов.

Вообщем, он настолько явно отрицателен, как Гринев положителен. Оба они в произведении кажутся какими-то нереальными и нелепыми

и, похоже, что, ни гнусности Швабрина, ни подвиги Гринева, ни частые обмороки девушки Маши, нисколько не волновали писателя.

ответ:Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою (господарем), відтоді він мав лише одного коня й малий візок. Він упрягався разом із конем і виконував усяку польову роботу нарівні з ним. Іван ніколи не жалів себе, був надзвичайно працьовитим. Десять років чоловік відслужив в австрійській армії, а коли повернувся, то вже не застав батьків живими.

У спадок від батька йому дістався шматок найгіршої в селі землі — на горбі, де жінки копали пісок, і «зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень». Там ніхто не орав і не сіяв, але Іван взявся те робити. Конем підвозив гній до горба, а далі сам його носив у мішку нагору.

Працював так тяжко, що перегнувся в поясі й відтоді весь час ходив схилений, тож на селі його стали кликати Іваном Переломаним. Хоч горб і «переламав» селянина, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній. Так і провів усе життя на тому горбі (на інших нивах, куплених за гроші, що Іван заробив під час служби у війську, працювали його сини та дружина).

Були в Івана певні дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще

Объяснение: