Ідейно-тематичний зміст комедії карпенка-карого мартин боруля

Карпенка-Карого «Мартин Боруля» зображує дуже знайому для автора твору картину – його головний герой заможний селянин Мартин Боруля намагався не тільки довести свою приналежність до дворянського роду бюрократичним шляхом, він ще й намагався бути тим, ким на його думку є дворянин. Більше того, він робив усе, щоб його сім’я стала вести себе, як дворянська. Все це було характерно і для батька Івана Карпенка-Карого, тому сумнівів у правдивості і щирості викладу цієї трагікомедії ні у кого виникати не може.

Ідейно – тематичний зміст твору розкривається за до найпростішого аналізу. У Мартина Борулі досить щаслива сім’я, де кожна людина займається тим, що кожному із них близько. Але фантазії батька сім’ї і його бажання піднестися над реальністю перевернули життя цієї родини з ніг на голову. Мартин Боруля звик до роботи, але, щоб стати дворянином, він довше залишався в ліжку вранці. Він заборонив своєї доньці займатися справами по господарству, тому що це не дворянська справа. Також він забажав надмірно розумного нареченого для неї із міста. Мартин Боруля, який у минулому був настільки близьким до звичайних буденних справ, не міг навіть помислити, що його дочка, яка виросла в селі, навряд чи зможе побудувати своє щасливе життя з кимось із міста. Він також вніс корективи і в життя свого сина, відправивши його на службу писарем, до чого у сина не було ніякої схильності. Жанр трагікомедії при цьому дуже вдало розкривається завдяки зображенню у творі всіх тих кумедних ситуацій, які випали на долю Мартина Борулі і членів його родини. Цілком зрозуміло, що в кінцевому результаті доля розставила все по своїх місцях і дала Мартину Борулі те, чого він заслуговував. За ним так і не був визнаний статус дворянина через незначну дрібницю – відмінність однієї літери в його прізвищі. Крім того, його син так і зміг впоратися з проблемами на службі і був звільнений, а від доньки пішов наречений-аристократ. Таким чином, Мартін Боруля не тільки став жертвою власної фантазії, але і приніс дуже багато страждань усім своїм близьким.

Говорячи про мораль даного твору, можна констатувати, що у автора вийшло зробити її простою і очевидною для читачів. Кожна людина має нахили до якоїсь діяльності, що пов’язано зі спадковістю або життя. Не варто різко змінювати себе і прагнути до чогось протилежного, адже до добра це не доведе.

12121221211митарсрмпьси
Сп

Этой поры явление уникальное, исключительное, несравненное. она стремительно ворвалась в мировую и вдруг стала бесспорной законодательницей моды. первые десятилетия xix вeка прошли под знаком романтизма. популярен жуковский, расцветает гений пушкина, заявляет о себе лермонтов, начинается творческий путь гоголя, активно участвует в развитии критик белинский. все более становится неотъемлемой частью духовной жизни общества. именно в эти годы проходит свой путь от романтизма к реализму. первую треть xix в. именуют золотым веком поэзии. в эту эпоху в россии творили европейски образованные - выходцы из дворянской среды, разделявшие идеалы романтизма. высшим достижением этого времени стало творчество а. с. пушкина, истинного создателя . путь, намеченный пушкиным, в 1840-1850-х гг. продолжил н. в. гоголь, ставший одним из основателей нового направления - критического реализма.

Поэт признается, что никогда не был святошей и не умел притворяться, не важничал и не философствовал. «я любил чистосердечье, думал нравиться лишь им», — отмечает державин. однако жизнь внесла в идеалистически мировоззрения поэта свои коррективы, и на каком-то этапе он осознал, что мир устроен несколько иначе. оказывается, что люди нередко ценят себе подобных не за прямолинейность, талант и стремление к совершенству, а за внешний вид, положение в обществе и финансовое благополучие. впрочем, в этом отношении державину действительно повезло, так как он был не только востребованным придворным поэтом, но и сумел сделать блестящую политическую карьеру. возможно, по этой причине ему было позволено говорить вслух многое из того, о чем другие предпочитали молчать.