Придуманная детьми про приключения маленького птенчика или зверька 2 класс

 Однажды рано или поздно хомяк выбрался из клетки . И начал бегать по комнатам . Ну вот и на улицу выбежал . там та всё и случилось...            Он бежит на встречу ящерица зеленого цвета  - бр , бр сказал хомяк  ---невежа . сказала ящерица   . 

У меня есть друг- Вася. Он сын пожарника, но это совершенно не мешает нам дружить. Он, также как и я лишён счастливого детства, у нас похожи мысли, чувства. Нас связывает желание посочувствовать другу в горестях несчастного детства. Ещё одна связующая ниточка- моя маленькая сестра Маруся. Вася любит почти как родную, беспокоится о ней, о её здоровье.Он постоянно пытается её развеселить.
 Васю  считают сорванцом, которому присущи все пороки, возможные для его возраста. Но не удивительно что он стал сорванцом. Отец не обращает на него внимания, занимаясь своими чувствами и маленькой сестрой Васи, Соней. Старая нянька не подпускает даже близко его к Соне. Что ему оствалось делать? Вот и стал сорванцом. Но хоть ему и приписывают дурные качества, на самом деле это не так. Он добр, смел, милосерден, великодушен и не гнушается дружбой с теми кто ниже его по положению. Он очень хороший- мой друг Вася.

             Володимир Короленко "Сліпий музикант".
  Чи можна назвати Петра Попельського щасливою людиною?

      Петрусь народився в багатій родині поміщика. Разом із радістю народження хлопчика прийшло і горе: він народився  сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула оберігати і пестити сина. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зауважив, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. Це його загартує. Так дядько все життя залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність.
     Петро Попельський  з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Виріс повноцінною, духовно багатою і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту  наш герой пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Здавалося, що герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж.
     Отже, завдяки  людям, які його оточували, своїй наполегливості, він стає щасливим: його визнають як музиканта, він зустрічає своє кохання, має сім'ю (турботливу дружину і маленького сина). У нього попереду щасливе майбутнє.