Твір на тему : "ідеальний лицар айвенго"

пригодницькі романи відомого шотландського письменника вальтера скотта добре відомі у всьому світі. в його творах гармонійно переплітаються оповіді про реальні історичні події і вигадки, наукові факти і фантазії. у своїх романах вальтер скотт завжди прагнув правдоподібно відобразити мораль, побут і звичаї ійців минулих століть, з’єднати художній вимисел з історичною правдою. один із своїх найкращих романів письменник називає ім’ям доблесного лицаря айвенго.

головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце.

айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.

айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.

при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість.

айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.

з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.

«Царевна-лягушка» — это народная сказка, а значит истинно наша, русская, понятная только нам. На таких мультфильмах росли наши мамы и папы, бабушки и дедушки. А на таких сказках росли все наши пра-пра-пра. А это значит только одно: сказка сквозь столько поколений, не может быть плохой.

Сказки всегда учат добру. И эта тоже. Я могла бы написать подобный отзыв ко многим замечательным мультфильмам советских времен.

Просто я на днях вспомнила именно эту сказку. И подумалось мне вдруг, что в «Царевне-лягушке» есть еще один смысл, который мне-маленькой в голову, конечно же, не приходил. А смысл вот какой:

Лягушка, конечно, лягушка и есть. Но если спроецировать такую сказку в жизнь, то выходит, что лягушка — просто некрасивая женщина. А весь смысл в том, что в каждой лягушке живет принцесса, если только к ней приглядеться, если подарить ей любовь.

В русских сказках много таких примеров: тот же Иван-дурак, на самом деле, оказывается самым умным. Всё-таки мудрый народ на Руси жил… Сейчас такие сказки уже не сочиняют.

Бытовые сказки кратки. В центре сюжета обычно один эпизод, действие развивается быстро, нет повторения эпизодов, события в них можно определить как нелепые, смешные, странные. В этих сказках широко развит комизм, что определяется их сатирическим, юмористическим, ироническим характером. В них нет ужасов, они веселы, остроумны, все сосредоточено на действии и особенностях повествования, которые раскрывают образы героев. "В них, – писал Белинский, – отражается быт народа, его домашняя жизнь, его нравственные понятия и этот лукавый русский ум, столь наклонный к иронии, столь простодушный в своем лукавстве"