Речевка для болельщиков для команды кобра 93

Там где кобра-там победа!
мы сильнее, мы смелее!
если против кобры, то победы не ищи

Порівняння:

«Там гуляла Бондарівна, як пишная пава»

«Межи ними Бондарівна, як сива голубка!».

Риторичні оклики:

«Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!»

«Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»

«Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!»

«Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!»

«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!»

«Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!»

«Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!»

«А вже ж дівку Бондарівну навіки сховати!».

Звернення:

«Тікай, тікай, Бондарівно…»

«А чи волиш , Бондарівно?..»

«Ой волію ж я, пан Каньовський…»

«Оце ж тобі, старий Бондар…»

«Бондарівно, моя донька…».

Повтори:

«Тікай, тікай…»

«…хорошая» хорошого…»

«старий Бондар…».

Риторичні запитання: «А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?».

Епітети: «добрі люди», «сира земля».

Гіпербола: «ударили в усі дзвони».

В сказке Михаила Евграфовича Салтыкова-Щедрина "Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил" в сатирическом свете показаны отрицательные качества господствующего класса (генералов): глупость, непри к жизни, гордыня. Мужик же, в отличие от генералов, умен, находчив и все умеет, но покорен: даже находясь на необитаемом острове, он обслуживает двух дармоедов, не ставя под сомнение их право жить за счет его труда. Генералы относятся к мужику пренебрежительно, им не приходит в голову поблагодарить кормильца. Мужик относится к генералам как к вышестоящим, которые вправе заставлять его делать все, что угодно - просто потому, что они - генералы, а он мужик.