План характеристика михайлика (з твору гуси лебеді летять)

Повість «Гуси-лебеді летять» — автобіографічний твір. Маленький хлопчик Михайлик живе в селі у великій родині. Бабуся й дідусь, тато й мама, сам Михайлик — натури цільні й поетичні, працьовиті, розумні й талановиті. Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина. Вияв батьківської любові до Михайлика. На перший погляд, батько здавався суворішим за матір, але саме він продав корову-годувальницю, щоб Михайлик мав змогу вчитися. Узимку Панас Дем’янович носив сина в школу на руках, бо в сім’ї були одні чоботи. Образи дідуся й бабусі — охоронців сімейних Традицій. Дідусь Дсм’лн був майстром на всі руки. Вій був і бондарем, і ковалем, і будівельником, міг вирізати з дерева фігурки не тільки людей, а й апостолів. Дід завжди жалів дружину, з якою прожив довге життя. Подружжя жило так, що їхнім стосункам дивувалося все село. Коли дідусь помер, бабуся тяжко засумувала й, відчувши свою близьку смерть, прибрала хату, зібрала рідню й, попрощавшись з усіма, тихо відійшла у вічність.

Делла добра, любить Джіма та думає переймається тим, зо йому подарувати:

«Вона місяцями економила буквально кожен цент, і ось це все, що вдалося зібрати»

« Багато щасливих годин провела вона, роздумуючи, що б таке подарувати йому на Різдво. Щось особливе, рідкісне, коштовне, хоч трохи гідне високої честі належати Джімові.»

Вона ладна пожертвувати найдорожчім, лише б порадувати коханого, навіть якщо для неї це непросто:

« У подружжя Джеймс Діллінгем Янг було дві речі, якими вони дуже пишалися. Одна — це золотий годинник Джіма, що належав колись його батькові та дідові, друга — волосся Делли.»

« Завагавшись, постояла якусь мить нерухомо, і дві чи три сльози впали на потертий червоний килим.»

Вона розсудлива та не впадає у розпач:

«...її захоплення трохи вщухло, натомість з'явилися передбачливість та розсудливість. Вона дістала щипці для завивання, запалила газ і почала виправляти спустошення...»

Вона переймається про те, щоб подобатися Джімові

« — Господи, зроби, будь ласка, так, щоб я все ще сподобалася йому!»

І дуже його любить, так

«...але ніхто й ніколи не зможе виміряти мою любов до тебе!»

Джім теж любить Деллу та продав заради неї годинник, яким пишався:

«— Я продав годинник, щоб купити тобі гребінці.»

« Якби цар Соломон був швейцаром у будинку, де вони жили, і зберігав би всі свої скарби в підвалі, Джім, проходячи повз нього, завжди діставав би свій годинник, щоб побачити, як Соломон рве собі бороду від заздрощів»

Делла вважає Джіма скромним та гідним:

« Скромність і гідність — ці якості були у них обох»

Він дуже любить Деллу, незважаючи на її зовнішній вигляд:

« І Джім раптом наче прокинувся від важкого сну. Він обняв свою Деллу.»

«— Ніяка стрижка, ніякі нові зачіски не примусять, щоб я розлюбив тебе, дівчинко»

Він знав, який подарунок хотіла отримати Делла та подарував його:

«Річ у тому, що на столі лежали гребінці, набір гребінців — бічні й задні*,— якими Делла давно любувалася на одній з бродвейських вітрин. »

Автор комедии „Недоросль“ Дмитрий Иванович Фонвизин, написал он ее в 18 веке.
В произведении написано о 16-ти летнем Митрофане, которого обучали лишь потому, что был таков приказ.
Есть и положительные герои в этом рассказе, например Правдин, Стародум и другие - они презирают трусливых и несправедливых людей.
Человеческий характер формируется в семье, а Митрофан от матери мог перенять только отрицательные черты; итог: парень растет невеждой, доводит мать до обморочного состояния своим поведением и становится образом бессердечия.
Реплика Стародума «Вот злонравия достойные плоды!» говорит о том, что избалованное воспитание приводит к непоправимому результату. Я считаю, что данная комедия будет очень интересна и полезна читателям всех возрастов.