Образ пугачёва в повести а. с. пушкина «капитанская дочка». 1. вступление. образ пугачёва – сложнейший и интереснейший образ повести. 2. основная часть.мощная героическая и трагическая фигура вождя крестьянской войны. 1 тревожная, загадочная атмосфера, возникающая при каждом появлении пугачёва: стихия бурана, метели, затем стихия мятежа, крестьянской войны. 2). тема самозванца в повести: а) бродяга – государь – беглый казак –убийца преступник – мученик; б) упоминание гришки отрепьева как варианта судьбы и как предвидение лютой казни. 3). сложность и противоречивость, непредсказуемость его человеческого облика: а) жестокий и великодушный; б) лукавый и прямой; в) страшный и ласковый; г) важный и смешной; д) простой и недоступный для понимания 3. заключение. пугачёв наполнил жизнь гринёва глубоким содержанием, а повесть – таинственным смыслом. 25

Образ "великого государя" "капитанской дочки" многогранен: пугачев то злобен, то великодушен, то хвастлив, то мудр, то отвратителен, то всевластен, то зависим от окружения. он связан не только со страшными событиями екатерининской эпохи, но и с полувымышленными событиями пушкинской повести; зависит не только от расстановки социальных сил, но и от расстановки сил сюжетных. пушкин последовательно соотносит образ народного вождя с образами дворянских генералов, с образами "людей из толпы", даже с образом екатерины ii, но главное сопоставление - все-таки с образом петруши гринева, обычного человека, действующего в великой .          пугачев неотделим от стихии; он вызывает ее к жизни, он ведет ее за собою, и в то же время подчиняется ее безличной власти. потому впервые на страницах повести он появляется во время снежного бурана, как бы рождаясь из самой его сердцевины. герои (гринев и его слуга савельич) бессильны против буйства непогоды; они заблудились; снег заметает их, но внезапно появившийся чернобородый казак говорит: "дорога-то здесь, я стою на твердой полосе". в этом и дело, что твердая полоса пугачева - это беспутье; он - проводник, дорожный бездорожья; он выводит путников по - и его собственная звезда ведет его по пути. 

Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. і хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. і хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку. більш за все михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько.   з раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться  любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. він поважає працю дорослих і з радістю є своїм батькам. рідні були для нього найкращими вчителями. від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки. оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, мар’яна намагається йому допо­могти, для дівчини люби він є найщиріший друг, а дядько себастіян часто проводить з ним вечори. михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує. дід пророкував йому:   «бу­деш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. з сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.

ответ:

действующие лица  

антон антонович сквозник-дмухановский, городничий.  

анна андреевна, жена его.  

марья антоновна, дочь городничего.  

лука лукич хлопов, смотритель училищ.  

жена его.  

аммос федорович ляпкин-тяпкин, судья.  

артемий филиппович земляника, попечитель богоугодных заведений.  

иван кузьмич шпекин, почтмейстер.  

пётр иванович добчинский, пётр иванович бобчинский — городские помещики.  

иван александрович хлестаков, чиновник из петербурга.  

осип, слуга его.  

христиан иванович гибнер, уездный лекарь.  

фёдор иванович люлюков, иван лазаревич растаковский, степан иванович коробкин — отставные чиновники, почётные лица в городе.  

степан ильич уховертов, частный пристав.  

свистунов, пуговицын, держиморда — полицейские.  

абдулин, купец.  

февронья петровна пошлепкина, слесарша.  

жена унтер-офицера.  

мишка, слуга городничего.  

слуга трактирный.  

гости и гостьи, купцы, мещане, просители

объяснение: