Евгений онегин. какие взгляды критиков вы разделяете? обоснуйте свои суждения. критики писарев и. белинский. с интернета не надо.лучше своими словами

"Евгений Онегин" - роман в стихах Александра Сергеевича Пушкина, написанный в 30-х годах XIX века. Произведение великого поэта и сейчас выступает одним из самых значительных произведений русской словесности, бессмертным литературным памятником. Конечно, произведение вызвало многочисленные отклики современников, которые анализировали роман по-разному, находя в нем свои особенности и черты. Из всех критических статей выделяются лишь несколько, преданные особенному культурному резонансу. 
Две статьи В.Г.Белинского "Евгений Онегин" (стати восьмая и девятая) вышли в свет в 1844—1845 годах в журнале “Отечественные записки”. Всем известная характеристика дана критиком роману именно в них. В.Г. Белинский называет произведение "энциклопедией русской жизни и в высшей степени народным произведением”, указывая на историзм "Евгения Онегина", представленный в романе даже без введения исторических лиц. Критик считает, что Пушкиным отражена та действительность русского общества, представленная в самих героях, которая была современной поэту; еще раз указывает на народность, национальность этого романа.
Д. И. Писарев, наоборот, говорит о великом произведении Пушкина, как о "бесполезном", высказывается о необходимости поставить его, как Ломоносова, Державина, Карамзина и Жуковского, на полку. (статья  «Прогулка по садам российской словесности») Критик усомнился в бессмертности онегинского типа, он считает его ни чем иным, как Митрофанушкой Простаковым, "одетым и причесанным по столичной моде". Придает сомнению Писарев и мнение В.Г. Белинского (недаром критическая статья о романе называется "Пушкин и Белинский"). Критик начинает свое размышление со слов самого Белинского: "Онегин, есть самое задушевное произведение Пушкина, ...Здесь вся жизнь, вся душа, вся любовь его; здесь его чувства, понятия, идеалы..." (Соч. Белинского, т. VIII, стр. 509). Этот тезис как бы поставлен во главу стола для его опровержения. Кроме того, Писарев применил в своей статье о «Евгении Онегине» принцип, хорошо известный по особому жанру сатиры, называвшемуся бурлеском: он доводит до крайности несоответствие между возвышенным содержанием произведения и подчеркнуто сниженным его переложением. Известно, что осмеять можно все, даже самое святое. Писарев осмеял героев Пушкина, чтобы отнять у них сочувствие читателей, чтобы «освободить место» для внимания к новым героям, к разночинцам шестидесятых годов. Такова главная черта Д.И. Писарева как нигилиста, литературного критика, отвергающего старые принципы, каким бы "уважением"ни были окружёны эти принципы.
Мне ближе позиция В. Г. Белинского, так как роман в стихах "Евгений Онегин" не ставил для себя целью какое-либо влияние на общество, не заключал в себе антидемократические мысли, которые так презирают молодые нигилисты, словом, не ставил главной задачей стать первым постулатом русского общества, однако произведение может в точности показать реалии жизни России 20-х - 30-х годов XIX века, изобразив при том все слои общества, высмеяв пороки человека и показывая читателю тот мир с авторских отступлений и художественных деталей. В романе будто заключена та самая жизнь русского общества в ее настоящем обличье. 

«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»

«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»