Интересные факты про всеволода нестайка

Нестайко народився в Бердичеві. В дитинстві Всеволод був дуже хворобливим хлопчиком. Коли В. Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим та дорослим. «Може тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний». Мене дражнили: «Море горить», «Пожежна машина». А ще в класі мене звали «Рудий африканський їжачок», — згадує письменник. І щоб швидше вирости Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні та нетерплячці Всеволод і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і вже не був рудим.  Батько письменника загинув у концтаборі, коли сину було всього три роки. Чекісти заарештували його за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УГА. Мама викладала російську мову і літературу ще до війни, потім стала сестрою милосердя в російській армії. Коли почалась Перша світова, їх з батьком розділила лінія фронту. В часи Другої світової та німецької окупації, жінка відкрила підпільну школу, де її 11-літній син навчався з іншими дітлахами. Рідною мовою в родині Нестайків була російська. Однак Всеволода віддали вчитися до української школи, «щоб знав мову свого батька». Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Дуже любив читати пригодницькі шедеври Джека Лондона, Жюля Верна, Миколи Трублаїні й частенько мріяв про море, кар’єру капітана і мандрівки в далекі краї. Однак через проблеми із зором, нездатність розрізняти зелений та червоний кольори, мрії так і залишились мріями. Юний Всеволод зразковою поведінкою не вирізнявся. увало, що й учителі сміялися з його жартів, а часом виставляли за двері. А в старших класах навіть виганяли зі школи, проте йому вдавалося самому вирішувати свої справи з директором так, що матір нічого й не знала.

Всеволод Зіновійович говорив, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна, тому й став він дитячим письменником, щоб у творах повертатись у дитинство, догратися, досміятися.

За 55 років літературної діяльності письменник подарував світові більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, багато творів автора увійшли до золотого фонду дитячої літератури України.  

Предназначение каждого писателя - найти путь к сердцу читателя, заставить его почувствовать своё произведение и поразмышлять над ним. Именно этот путь писатель (фамилия) описывает, как соединение сердца. Каждый человек имеет свой взгляд на мир. Возможно, это взгляд не совпадает с мировоззрением писателя. Об этом писатель (фамилия) пишет, что "человек отождествляет мои чувства и мысли со своими". Иначе говоря, человек сравнивает, анализирует две точки зрения - свою и писательскую. 

Короче: да, согласны. 

СКАЗКА О СУЩЕСТВИТЕЛЬНЫХ
Жило-было в книжке одно предложение, которое читалось так: В большом красивом лесу живут зайцы, белки, лисы и многие другие животные.
И вот захотели существительные из этого предложения встать впереди всех. Никак не хотели они стоять на своем месте. Но прилагательные и глагол стали им грозить, что выгонят их из предложения. Существительные знали, что без них предложение будет неполным и незаконченным. Тогда решили союз, глагол и прилагательные пойти к царю страны Русского языка, чтобы он рассудил их. Царь долго думал и принял решение, что если существительные не одумаются, то он переделает предложение так, что обойдется без существительных и заменит их картинками. Существительные испугались и быстро встали на свои места.