Риси романтичного героя в образі мазепи байрона

Набагато більше уваги байрон приділяє внутрішньому, психологічному портрету героя. в його характеристиці поет насамперед підкреслює міць, великий життєвий досвід, щ незламний бунтарський дух і нескорену волю: «і сам він був як дуб-титан, землі козацької гетьман». закінчуючи розповідь про пригоди своєї молодості, мазепа зауважує: а втім, як бачите, літа не вигнули мого хребта, не зменшили і не змінили відваги, розуму і образ мазепи втілює в собі риси, притаманні типовому байронічному герою, — риси «шляхетного злочинця», самотнього, нескореного, вільнолюбного бунтаря зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи». цим мазепа схожий на головних героїв «східних поем» байрона. подібно до них, він кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам. як і вони, він кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові, і, ставши жертвою брутального насилля, скривджений та ображений до глибини душі, жорстоко метиться своїм ворогам: знищує замок, у якому зазнав наруги над собою. з іншого боку, між ними та мазепою існує й суттєва відмінність. у стосунках мазепи й терези немає тієї космічної фатальності, що вирізняє почуття героїв «східних поем». на відміну від них, головний герой «мазепи» — постать не вигадана, а цілком реальна, історична, і, крім того, в «мазепинському» сюжеті герой, хоча й впадає у відчай, але не гине, навпаки, долає всі випробовування і стає гетьманом україни.

"Конь с розовой гривой" это обычный пряник в розовой глазури, но для сироты, у которого мать утонула в реке,  эта сладость была  как кусочек счастья, что бы бабушка ему привезла этот пряник, мальчик идет на хитрость. На которую не сам додумался другой мальчик его надоумил, но желания получить "коня" и подтолкнуло на обман бабушку. Но не смотря на то, что он не выполнил поручения бабушки да ещё и обманул её, малыш все же получил желанную сладость. И так ему стало неловко за обман, даже спустя годы, когда бабушки и дедушки уже не стало, герой вспоминает тот пряник, и вроде он должен был бы быть сладок, только горечь хитрости его самого, портит вкус коня с розовой гривой

Ночью  Тёма спит (спал) неспокойно, у него пропала собака. 
Он спрашивает няню:  "где Жучка?" -  Няня говорит, что  Жучку бросил в старый колодец какой-то ирод. И бросил живьем. Жучка весь день визжала из колодца.
У Темы мелькает масса планов, о том, как Жучку,  и незаметно для себя снова засыпает. Ему снится сон как он Жучку.
Потом он делает все так,  как увидел во сне, не смотря на то, что ему было страшно и холодно и пошел к колодцу Жучку.
Он звал Жучку. Она узнала голос хозяина, затем радостно завизжала.  Тёма очень обрадовался, что Жучка жива. Затем полез в колодец ее.