Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolotiy-zhuk-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Образ анны алексеевны рассказ о любви ( )
это мешает, не удовлетворяет, раздражает, – это я знаю». Но этот груз
внутренний мир. Алехин по своим наклонностям – кабинетный ученый,
«футлярному» существованию. Повествование ведется от лица Павла
интересная жизнь, если б я боролся за освобождение родины или был
любить. Но прозрение чуть?чуть опаздывает и за проведенными словами не
безрадостную дождливую погоду, когда в окна было видно одно серое небо.
сердце герой осознал, «как мелко и обманчиво было» все то, что им мешало
поведет эта любовь, и так далее. Хорошо, это или нет, я не знаю, но что
очищение, которое и позволяет А. П. Чехову надеяться, что здоровые
приходит черед праведных дел. Рассказ построен как монолог главного
более будничную».
зарисовка в обрамлении рассказа: Алехин начинает свое повествование в
красоте мира Божия, ограничившими себя кругом мелких, обывательских
Любовь к молодой женщине сделала его еще более несчастным. Она лишь
него все свободное время, и при этом он испытывал скуку и брезгливость.
таинственное чувство губится самими любящими сердцами, приверженными к
места таинству великому, каким является любовь. Инерция существования
нравственных сомнений помешал герою не только в любви, в начале своего
знаменитым ученым, артистом, художником, а то ведь из одной обычной,
утвердила героя в невозможности порвать с безрадостным существованием:
героя, но имеется вступление к нему и концовка, которая позволяют автору
будничной обстановки пришлось бы увлечь ее в другую такую же или еще
«маленькой трилогии». В этих произведениях писатель вершит суд над
Эта емкая по?чеховски деталь как символ той серой унылой жизни, которую
разрушила их чувства. И лишь когда наступила разлука, со жгучей болью в
людьми с усеченными жизненными горизонтами, равнодушными к богатству и
вынужден вести будничную жизнь преуспевающего помещика, отнимающую у
человека, живущего одиноко и безрадостно. История его любви к замужней
Константиновича Алехина, русского интеллигента, порядочного, умного