«СЛОВО, ЧОМУ ТИ НЕ ТВЕРДАЯ КРИЦЯ» АНАЛІЗ «Слово, чому ти не твердая криця» — вірш Лесі Українки, яка домоглася показати і висвітлити крик полум’яний, заклик до боротьби за соціальне й національне визволення трудящих, за інтернаціональне єднання в цій боротьбі. «Слово, чому ти не твердая криця» аналіз Жанр – громадянська лірика. Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини. Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості. Лірична героїня прагне удосконалити його й передати «месникам дужим». Художні засоби: – епітети: твердая(криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки); метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова»; присутні звернення до слова. Римування – парне. Віршовий розмір – чотирьохстопний дактиль. Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише поезії Лесіної поезії. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою: «Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!» Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її. «Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб’єш… Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її почеплю при стіні Іншим на втіху, на смуток мені. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів, Стрінеться з брязкотом інших мечей, З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Джерело: https://dovidka.biz.ua/slovo-chomu-ti-ne-tverdaya-kritsya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишите эссе на тему: роскошь разьедает душу человека? . надо просто не успеваю написать .
Стремление к роскоши, изъедающее душу человека, – вот проблема, над которой размышляет С. Соловейчик.
Нравственный вопрос, поставленный в тексте, является одним из вечных в литературе. Еще в Библии говорилось, что «корень всех зол есть сребролюбие», позволяющее жить в роскоши. Особенно злободневной эта проблема стала в наши дни, когда сотни людей, живущих в роскоши, противостоят тысячам, прозябающим в нищете.
Автор текста, уделяя много внимания рассуждению о том, как бедные завидуют жизни богатых, всего несколько строк отводит на рассказ о жизни последних. Они, на его взгляд, несчастливы: роскошь не им ни в выборе любимого (а чаще помешала), ни в поиске дела всей жизни, не дала простого человеческого покоя. Богатство, считает автор, «убивает душу».
Я разделяю точку зрения С. Соловейчика: богатые люди очень редко бывают счастливыми.
Вспоминаю слова Августина Блаженного, христианского писателя, философа, богослова, одного из отцов церкви: «Вы ослеплены золотом, сверкающим в доме богатых; вы, конечно, видите, что они имеют, но вы не видите, чего им недостает».
В качестве другого примера хочу привести рассказ А. П. Чехова «Анна на шее», показывающий, как добрая, очаровательная девушка, выйдя замуж за старика и окунувшись в роскошь, изменилась, стала черствой, сухой, забыла о некогда любимых братьях и отце.
Таким образом, могу сделать вывод, что жажда золота иссушает сердца, они замыкаются для сострадания, не внемлют голосу дружбы, разрывают даже кровные узы.