Текст для читательского дневника весёлые перевертыши

Дюшка Тягунов живет в небольшом поселке Куделино на северной реке. Прожил он на свете уже 13 лет и образцово-показательным мальчиком не был, учился кое-как, но этой весной мир стал играть с ним в перевертыши: наслушавшись разговоров старшего друга об атомах, времени, пространстве, возможности восстановиться когда-нибудь после смерти в прежнем виде, он вдруг решил, что его соседка Римка есть не кто иная, как Наталья Гончарова, жена Пушкина.Дюшка осознал свою индивидуальность, задумался над устройством мира, который был, по мнению Дюшки, прекрасным. Вот только Санька, любивший мучить кошек и убивать лягушек, был явно из другого мира. Дюшка предупреждал взрослых, что рядом живет зло. Поняли, только когда Санька тяжело ранил ножом Миньку, бесстрашного маленького друга Дюшки. Напрасно не поверили раньше чуткому мироощущению мальчика.Фильм основан на хорошем литературном материале, хорошо поставлен и сыгран, выходит за рамки обычного детского кино. Очень удачно создан Дуровым образ местного непризнанного "гения", жена которого устала жить только "духовным" в ущерб всему материальному, захотев иметь чистые простыни, вкусные пироги и курточку для сына.

Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі.  В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я  походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини.  Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний  добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс,  адже павук – символ зв”язку між світами, між часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.

Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі.  В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я  походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини.  Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний  добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс,  адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.

Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі,  і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.