Льюїс Кєрролл — англійський письменник, математик, логік, філософ. Народився 27 січня 1832 року в Дарсбері в багатодітній родині англійського священика. Льюїс з дитинства був розумним і кмітливим. Початкову освіту він здобував вдома.
У 12 років вступив в невелику граматичну приватну школу недалеко від Річмонда. Йому там сподобалося, але в 1845 році йому довелося вступити в школу Рагбі.
У 1851 році вступив до одного з кращих коледжів Оксфорда – Крайст-Черч. Навчання йому давалася легко, а завдяки блискучим математичним здібностям він був удостоєний читання лекцій при коледжі.
Писати короткі оповідання і вірші він почав ще, будучи студентом. Твір «Аліса в Країні чудес» було написано в 1864 році. Ця книга стала настільки популярною, що її перекладали багатьма мовами світу і не раз екранізували.
Народився 27 січня 1832 року в Дарсбері (графство Чешир), в багатодітній родині англійського священика. Його назвали подвійним ім’ям, одне з них – Чарльз належало батькові, інше – Лютвидж, дісталося від матері. Льюїс з дитинства демонстрував неабиякий розум і кмітливість. Початкову освіту він здобував вдома.
У 12 років вступив в невелику граматичну приватну школу недалеко від Річмонда. Йому там сподобалося, але в 1845 році йому довелося вступити в школу.У 1851 році – вступив до одного з кращих коледжів Оксфорда – Крайст-Черч. Навчання йому давалася легко, а завдяки блискучим математичним здібностям він був удостоєний читання лекцій при коледжі. Ці лекції приносили йому непоганий дохід, і він пропрацював там 26 років. Відповідно до статуту коледжу він повинен був прийняти сан диякона. Писати короткі оповідання і вірші він почав ще, будучи студентом. Поступово його роботи набували популярності. Свій псевдонім він придумав, видозмінивши своє справжнє ім’я, Чарльз Доджсон, і помінявши слова місцями. Незабаром його стали друкувати такі серйозні англійські видання, як «Комік Таймз» і «Трейн».
Прототипом Аліси стала 4-річна Аліса Ліддел – одна з п’яти дітей нового декана коледжу. Твір «Аліса в Країні чудес» було написано в 1864 році. Ця книга стала настільки популярною, що її перекладали багатьма мовами світу і не раз екранізували.
Межі рідної країни вчений покинув лише один раз в житті, і в цьому він зберіг свою оригінальність, здійснивши поїздку не в популярні країни, такі як Швейцарія, Італія, Франція, а в далеку Росію в 1867 році.
У 1871 р читачі зустрілися з другою частиною книги – «Аліса в Задзеркаллі».
Під своїм справжнім ім’ям письменник видав чимало наукових праць з математики. Саме його заслугою є обчислення «конденсації Доджсона».
Одним з його захоплень була фотографія.
Помер 14 січня 1898 року в графстві Суррей.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Краткое содержание красная горка.бианки автор
Чик был молодой красноголовый воробей. Когда ему исполнился год от
рождения, он женился на Чирике и решил зажить своим домком.
- Чик, - сказала Чирика на воробьином языке, - Чик, а где же мы устроим
себе гнездо? Ведь все дупла в нашем саду уже заняты.
- Эка штука! - ответил Чик, тоже, конечно, по-воробьиному. - Ну,
выгоним соседей из дому и займем их дупло.
Он очень любил драться и обрадовался такому удобному случаю показать
Чирике свою удаль. И, раньше чем робкая Чирика успела его остановить, он
сорвался с ветки и помчался к большой рябине с дуплом. Там жил его сосед -
такой же молодой воробей, как Чик.
Хозяина около дома не было.
"Заберусь в дупло, - решил Чик, - а когда прилетит хозяин, буду
кричать, что он хочет отбить у меня дом. Слетятся старики - и вот зададим
соседу!"
Он и забыл совсем, что сосед женат и жена его уже пятый день мастерит
гнездо в дупле.
Только Чик просунул в дырку голову, - рраз! - кто-то больно щелкнул его
по носу. Пискнул Чик и отскочил от дупла. А сзади уже мчался на него сосед.
С криком сшиблись они в воздухе, упали на землю, сцепились и покатились в
канаву.
Чик дрался на славу, и соседу его приходилось уже плохо. Но на шум
драки со всего сада слетелись старики воробьи. Они сейчас же разобрали, кто
прав, кто виноват, и задали Чику такую встрепку, что он не помнил, как и
вырвался от них.
В себя пришел Чик в каких-то кустах, где прежде ему никогда не
случалось бывать. Все косточки у него ныли.
Рядом с ним сидела перепуганная Чирика.
- Чик! - сказала она так грустно, что он, верно бы, расплакался, если б
только воробьи умели плакать. - Чик, мы теперь никогда больше не вернемся в
родной сад! Где мы выведем теперь детей?
Чик и сам понимал, что ему нельзя больше попадаться на глаза старикам
воробьям, они забьют его насмерть. Все-таки он не хотел показать Чирике, что
трусит. Поправил клювом свои растрепанные перышки, немножко отдышался и
сказал беспечно:
- Эка штука! Найдем себе другое место, еще получше.
И они отправились куда глаза глядят - искать себе новое место для
житья.