Запиши несколько поговорок о родине и их значение

Родной край – сердцу рай, всякому мила своя сторона, родину-мать учись защищать.

Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати.»- за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкет, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому з ним спілкуватися з Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толик спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толіком на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв.

Жуковский Василий Андреевич 1783–1852

Гнедич Николай Иванович 1784–1833

Крылов Иван Андреевич 1769/66/68–1844

Грибоедов Александр Сергеевич 1795/94/90–1829

Батюшков Константин Николаевич 1787–1855

Глинка Федор Николаевич 1786–1880

Давыдов Денис Васильевич 1784–1839

Пестель Павел Иванович 1793–1826

Рылеев Кондратий Федорович 1795–1826

Чаадаев Петр Яковлевич 1794–1856

Пушкин Александр Сергеевич 1799–1837

Дельвиг Антон Антонович 1789–1831

Кюхельбекер Вильгельм Карлович 1797–1846

Вяземский Петр Андреевич 1792–1878

Даль Владимир Иванович 1801–1872

Языков Николай Михайлович 1803–1845

Катенин Павел Александрович 1792–1853

Баратынский Евгений Абрамович 1800–1844

Одоевский Владимир Федорович 1803–1869

Веневитинов Дмитрий Владимирович 1805–1827

Лермонтов Михаил Юрьевич 1814–1841

Одоевский Александр Иванович 1802–1839

Надеждин Николай Иванович 1804–1856

Полежаев Александр Иванович 1804–1838

Хомяков Алексей Степанович 1804–1860

Павлов Николай Филиппович 1805–1864

Бестужев-Марлинский Александр Александрович 1797–1837

Шевырев Степан Петрович 1806–1864

Бенедиктов Владимир Григорьевич 1807–1873

Павлова Каролина Карловна 1807–1893

Гоголь Николай Васильевич 1809–1852

Кольцов Алексей Васильевич 1809–1842

Островский Александр Николаевич 1823–1886

Белинский Виссарион Григорьевич 1811–1848

Герцен Александр Иванович 1812–1870

Гончаров Иван Александрович 1812–1891

Огарев Николай Платонович 1813–1877

Лажечников Иван Иванович 1792–1869

Соллогуб Владимир Александрович 1813–1882

Аксаков Константин Сергеевич 1817–1860

Тургенев Иван Сергеевич 1818–1883

Григорович Дмитрий Васильевич 1822–1899

Плещеев Алексей Николаевич 1825–1893

Лесков Николай Семенович 1831–1895

Некрасов Николай Алексеевич 1821–1877/78

Тютчев Федор Иванович 1803–1873

Фет Афанасий Афанасьевич 1820–1892

Дружинин Александр Васильевич 1824–1864

Салтыков-Щедрин Михаил Евграфович 1826–1889

Чернышевский Николай Гаврилович 1828–1889

Толстой Лев Николаевич 1828–1910

Достоевский Федор Михайлович 1821–1881

Никитин Иван Саввич 1824–1861

Чехов Антон Павлович 1860–1904

Бунин Иван Алексеевич 1870–1953