Почему рассказ о народной песне воспринимается как произведение прославляющее добро и поэзию ( колотый сахар)

В самом начале не случайно суетный хозяйственник в разговоре о личности дедушки упомянул концлагеря, подпольного монаха. Паустовский чётко показал - это злой человек, воплощение зла. Это зло пытается командовать всё и всеми, привлекая на власть. Власть олицетворяет вихрастый милиционер, который выглядит простым русским парнем, болтающим с ребятишками на пристани. Этот милиционер особого желания карать и арестовывать не показывает, наоборот охотно соглашается выслушать старика. А что может предложить старик, чтобы побороть зло? Только то, чем владеет, то, что обязался нести и дарить всю жизнь - песню. Песня это и есть добро, за которое человек готов отдать даже самое дорогое - свой голос, что мы и видим в тот момент, когда сопровождается гроб Пушкина. А сахар это символ того, что если у тебя чего то нет, но ты достойный, хороший, добрый человек, будет у тебя всё, иногда очень даже неожиданно.

Відповідь:

Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?», «Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?», «Чи се ж вода?».

Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки», «маленькі», «серденько», «рибалочка», «коханнячко», «дівчинонька», «брівки», «гарненький», «рибки», «сонечко», «червоненький», «веселенькі», «зіроньки», «ніженьки», «глибшенько».

Метафори: «Вода шумить… гуля», «рибка смик», «серце тьох», «серденько віщує», «хвиля утікає», «сонечко і місяць… хлюпочуться… виходять», «зіроньки блищать», «вода кісточки займає», «приснули скалки».

Епітети: «сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі», «темна ніч», «зрадний гак», «парубоцькеє серденько».

Порівняння: «вода-дзеркало», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!».

Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!.., «сумує…», «Гей, гей!».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/ribalka-gulak-artemovskiy-analiz

Пояснення:

Федько: "Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька... Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці... Битись з ним і не пробуй - перший по силі на всю вулицю... Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить..."

Толя: "Толя то був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом..."

Объяснение: