Подскажите 3 событий кроме мировой войне и куликовской битве.

1. Неолитическая революция (10 тыс. лет до н.э. - 2 тыс. до н.э.) Термин «неолитическая революция» ввел в 1949 английский археолог Гордон Чайлд. Главным ее содержанием Чайлд назвал переход от присваивающего хозяйства (охота, собирательство, рыболовство) к производящему хозяйству (земледелие и скотоводство). По данным археологии, одомашнивание животных и растений происходило в разное время независимо в 7­-8 регионах. Самым ранним центром неолитической революции считается Ближний Восток, где одомашнивание началось не позднее, чем 10 тысяч лет до н.э.

  3. Великое переселение народов (IV-VII вв.) Великое переселение народов стало переломным этапом истории, определившим переход от античности к Средним векам. О причинах Великого переселения ученые спорят до сих пор, но его последствия оказались глобальными. На территорию слабеющей Римской империи переселились многочисленные германские (франки, лангобарды, саксы, вандалы, готы) и сарматские (аланы) племена. Славяне дошли до побережья Средиземноморья и Балтики, заселили часть Пелопоннеса и Малой Азии. Тюрки достигли Центральной Европы, арабы начали завоевательные походы, в ходе которых им покорился весь Ближний Восток до Инда, Северная Африка и Испания.

4. Падение Римской империи (V в.) Два мощных удара – в 410 году вестготов и в 476 году германцев – сокрушили, казалось бы, вечную Римскую империю. Это поставило под угрозу достижения античной европейской цивилизации. Кризис Древнего Рима не пришел внезапно, а долгое время вызревал изнутри. Военный и политический упадок империи, начавшийся в III веке, постепенно привел к ослаблению централизованной власти: она больше не могла управлять разросшейся и многонациональной империей. На смену античному государству пришла феодальная Европа с ее новым организующим центром – «Священной Римской империей». Европа на несколько веков погрузилась в пучину смуты и раздора.

Сражение на Бородинском поле

«Обломов» - это роман, который в своем поэтапном раскрытии отображает конец эпохи отмены крепостничества и невозможность нормального развития и роста личности в условиях процветающего тогда крепостного права.(я думаю что как введение это можно написать)  Главный герой представлен автором в качестве собирательного(в смысле многогранного) образа человека, который не может после службы приобщиться к какому-нибудь делу и найти ответ на вопрос: как жить дальше? Роман «Обломов» представляет собой смешение романтизма с ослабленной волей человека, душевной немощью.(короче он всё время спит и не выходит из дома,принимает гостей,но опять же лежит на своём диване,главная проблема-это его лень,главные черты Обломова-лень,ненависть к труду,жажда покоя и безделья,преувеличивание тягостности своей жизни)
надеюсь подойдёт мой анализ

Объяснение

Стислий переказ, виклад змісту

Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".

Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".

Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"

Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.

Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?