Написать сочинение по медному всаднику на тему "человек и обество"

В 1833 году Пушкин написал поэму «Медный всадник», в которой он противопоставлял государство простому человеку с его переживаниями и проблемами.

Отношение к Петру I было неоднозначным, так как реформы его вели к кардинальным переменам. Он требовал от людей немалых усилий, это вызывало недовольство и ропот. Петербург же стал символом величия империи и одновременно рабства ее народа. Прекрасный город с монументами, дворцами и позолотой поражал нищетой быта и высокой смертностью.

Главные герои поэмы: олицетворяющий государство Петр I и мелкий чиновник Евгений, который происходит из обедневшего знатного рода. Трудолюбивый молодой человек старается своими руками построить свое счастье. Он мечтает получить хорошее место и жениться.

К несчастью, мечтам его не суждено сбыться, потому что невеста Евгения гибнет вместе со своей матерью во время страшного наводнения. Такое потрясение не могло пройти для молодого человека даром. Он сходит с ума и бродит по городу, а оказавшись возле Медного всадника, решает, что виновником его бед является именно царь, построивший город на болоте. Тогда Евгений бросает вызов Петру и ему кажется, что тот сходит со скалы и гонится за ним. После этого герой старается обходить это место. Конец у поэмы печальный, Евгения находят мертвым возле разрушенного дома его невесты.

Так Пушкин показал подавление маленького человека государством, которое представлено в образе Петра I. Герой стал одной из жертв великого дела царя. Автор сочувствует ему, но конец произведения утверждает мощь государственности и является гимном Петру I, как могучему самодержцу.

Впервые в русской литературе поэт решил обнажить конфликт между государством и отдельной личностью, показав его безнадежность и неразрешимость. В наше время, к сожалению, эта проблема остается неизжитой. Хоть мы давно ушли от самодержавия, интересы государства почти всегда стоят выше интересов отдельного человека.

1. О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру «короткого оповідання». «Відмінність новели від розповіді не представляється мені принциповим», – писав дослідник європейської новели Е. Мелитинский. Теоретичного визначення новели «не існує, швидше за все тому, що... новела постає в реальності у вигляді досить різноманітних варіантів, обумовлених культурно-історичними відмінностями... Цілком очевидно, що сама стислість є істотною ознакою новели. Стислість відокремлює новелу від великих епічних жанрів, зокрема від роману і повісті, але об'єднує її з казкою, быличкой, байкою, анекдотом»

2. Вся творчість О. Генрі звернено до непомітним «маленьких» людей, він прагне привернути увагу привілейованої частини суспільства до людей, чиї біди і радості він так жваво і яскраво зображував у своїх творах. Він хоче показати ті справжні людські цінності, які завжди можуть служити опорою і розрадою в найбільш важких життєвих ситуаціях. І тому він часто робить героями своїх новел тих, хто, висловлюючись сучасною мовою, перебуває «на межі бідності». О. Генрі повний участі та співчуття до своїх героїв, які найбільше потребують до захисту. І тоді відбувається щось дивне: самі, здавалося б, сумні фінали його новел починає сприйматися як щасливі або, у всякому разі, оптимістичні.

3. У цій родині, яка живе в «мебльованою квартирці за вісім доларів на тиждень», були свої радості і цінності. Це прекрасні і розкішні волосся Делли і золоті годинники, які передавалися в родині Джима з покоління в покоління. Вони єдині скарби кожного з них. Нехай це не гроші, на які можна було б краще жити. В оповіданні автор показує нам, що людина може жити, пишається і бажати не тільки грошей, але і таких банальних, на перший погляд, речей, як волосся і годинник. І вже на цьому прикладі нам показано, що цінували у своєму житті головні герої.

4. Назва оповідання автор запозичив з біблійного сюжету, в основу якого покладена історія, що оповідає про мудреців зі Сходу, що виникли за Віфлеємською зіркою, щоб поклонитися немовляті, народженому стати Рятівником! Чудесна зірка, яку видно з усіх кінців земної кулі, сяяла в ту ніч, символізуючи Надію, Віру і Любов. Вона вела їх у дорозі і була покажчиком місця народження Месії. Ми стаємо схожими на цих мудреців, читаючи цю зворушливу новелу, для того і написану, щоб у наших серцях зароджувалася віра в самий незвичайний дар у світі – Любов.

5. Автор у цьому оповіданні розмірковує про те, яке ж насправді призначення митця і мистецтва. Описуючи історію цієї нещасної хворої і втратила надію дівчини, він приходить до висновку, що талановиті люди приходять у цей світ, щоб допомагати людям більш простим і рятувати їх. Оскільки ні у кого, крім як у людини, наділеної творчим уявою, не могло б виникнути настільки абсурдною і одночасно настільки прекрасної ідеї - замінити справжні листи паперовими, намалювавши їх настільки майстерно, що ніхто й не відрізнить. Але за це порятунок художнику довелося заплатити власним життям, це творче рішення виявилося свого роду його лебединою піснею.

6. О. Генрі використовує символічні назви для своїх новел, тому що це допомагає в кращій формі зрозуміти задум самого твору. Таким чином, автор влучно підмічає головну думку своєї новели.

В творчестве Александра Блока огромную роль сыграли события первой русской революции. Его можно назвать поэтом-революционером. Блок связал свою судьбу  и свое творчество с революционными тенденциями того времени. В поэтическом мире Блока, который, как творец, искал сжатые поэтические формы, конкретные образы превращались в емкие символы, говорящие о беспредельном. Одно-два "магических" слова могли означать для него бесконечно многое. Наиболее известные, классические тому примеры мы находим в стихотворениях "Прекрасная Дама", "Незнакомка", "Нечаянная радость". Причем, особую значимость приобретает многомерность и глубина подразумеваемых смыслов. Символика Блока не остается неизменной, она по-новому переосмысляется, скрещивается с новыми символами. В ранних стихотворениях, например в "Незнакомке" перед нами один символический ряд: "шляпа с траурными перьями", "перья страуса склоненные", скрывающаяся "в туманном... окне", за "темной вуалью", "незнакомка". В позднем стихотворении "О доблестях, о подвигах, о славе..." образ трагической любви, воспоминание о былом счастье и молодости связан с другим изобразительным рядом. Александр Блок создал особый тип лирической поэзии. Поэзия эта проникнута острым чувством истории и действительности. Лирический стиль Блока — не разрушение старых, традиционных форм, а свободное сочетание и перепланировка элементов самых различных стилей: от романсно-элегического до куплетно-частушечного. Поэт наполнил романс психологическим содержанием и создал его как явление не просто "цыганщины", а большого литературного стиля.