Написати твір, "чому біблія є однією з найвідоміших книг у світі? "

Серед великого різноманіття літератури нашого часу, за кількістю видань Біблія займає перше місце у світі. Вона перекладена майже всіма мовами світу і  є цінною пам’яткою як світової історії, так і літератури. Хоча, здавалось, не так давно в країнах Радянського Союзу панували атеїстичні напрями життя, та це не стало перешкодою на людському шляху пізнання істин Біблії. Постають питання: “Чому люди так шанують цю книгу? Чому Біблія є однією з найвідоміших книг у світі?”

Як відомо, християнство є однією із трьох  світових релігій, яку сповідує більше третини людства. Християнські громади є майже у кожній країні світу. Хоч ця релігія і поділяється на три течії: католицизм, протестантизм і православ’я, – та єднають всіх віруючих найвищі чесноти християнської побожності та священна книга християнства – Біблія. Вона має дві частини: Старий та новий Заповіт. Цікавим є те, що саме слово “заповіт” означає – угода, договір, що ніби символізує угоду всього людства із Богом. У давнину Біблію називали Святим Письмом, Словом Божим, Одкровенням, Книгою Книг, Книгою ння. Ці назви говорять вже самі за себе і демонструють ставлення людей до Біблії. Чи не тому всі так поважають Біблію, що вона дає відповіді на всі питання життя? Кожен, хто втратив життєві орієнтири, розгубився на шляху власного пізнання і не знає за якими законами йому жити, зможе відповісти собі на ці питання після того, як уважно прочитає Біблію.

Яскраве відображення Біблія знайшла у мистецтві: літературі, музиці та живописі. У мистецьких творах часто простежується звертання до біблійних мотивів та образів, що підносить їх до нових вершин людського сприйняття та осмислення.

Отже, духовне багатство людей різних країн світу та їх християнська віра, роблять Біблію найвідомішою і найавторитетнішою книгою у світі. Її мотиви зустрічаються в багатьох напрямах мистецтва, а сама книга є шанованою та цінною пам’яткою історії всього людства.

Баллада — лиро-эпическое произведение, то есть рассказ, изложенный в поэтической форме, исторического, мифического или героического характера. Сюжет баллады обычно заимствуется из фольклора. Баллады часто кладутся на музыку. В композиции баллады отсутствуют запевы и концовки. Главный признак эпической баллады – наличие сюжета. Это роднит ее с другими эпическими жанрами – былиной и сказкой. Поэтому она может считаться эпиче- ским жанром. Однако в балладах, в отличие от былин и сказок, отсутствуют основные элементы сюжета (завязка, развитие действия, кульминация и развязка) . В балладе дан только итог определенных событий, которые произошли до начала повествования. Главное отличие баллады от эпоса заключается в принципе типизации и в изображения человека. Эпос создает образы чрезвычайно масштабные, преувеличенные; образы эти, получая самостоятельное значение, кочуют из былины в былину. Эпос «общенароден» и оптимистичен. Баллада же решительно отказывается от эпического преувеличения, обращается к индивидуальной, частной судьбе, к трагическому в жизни типизации в балладе является сюжетная коллизия, а не образ. Герой баллады не может быть «оторван» от сюжета. Баллада сделала достоянием искусства новые трагические противоречия общественной жизни, незнакомые эпосу. В балладе используются разные стилистические средства: эпитеты, символы, иносказания, гиперболы, сравнения, уменьшительно-ласкательные суффиксы. Все они эмоциональной выразительности баллад, усиливают их трагическое звучание. Эпитеты в балладе, как и в других жанрах фольклора, традиционны: синее море, чистое поле, белокаменные палаты, высокие терема и т. д. Душевные переживания героев передаются при сравнений, а также гипербол и олицетворений.

Путешественник намекает читателю, что все беды исходят от самого человека. Он предлагает смотреть на истину и мир «прямо». Несмотря на то, что в книге нет развернутого портрета героя, в отдельных главах встречаются отрывочные сведения о нем. Если читать внимательно, то становится ясно, что он небогатый дворянин и чиновник. Труднее сложить впечатление о его возрасте и семейном положении. Судя по отрывкам, он вдовец и у него есть взрослый сын, которому скоро на службу. В юности он был иным: жестокосердым и беспечным. Так, например, он мог быть жесток к своему слуге Петрушке, мог быть замечен в отношениях с публичными женщинами.

Путешественнику А. Н. Радищева присуща ирония и самоирония, легко сменяющаяся добродушным юмором. Несмотря на то, что это произведение относится к жанру сентиментализма, язык в книге нарочито тяжел и замысловат. Через речи своего героя автор передавал свой дух «вольности» и неприятие существующего государственного строя. Путешественник А.Н. Радищева стал одним из первых героев-интеллигентов в русской литературе. Как истинный интеллигент он был образован, сострадателен, обладал аналитическим умом и иронией, а также чувством вины перед народом