Дополните предложения друг это тот лучший друг-это тот я переживаю когда мой я радуюсь когда мой друг мне приятно когда мой друг.. мне неприятно когда мой мне хотелось бы чтобы мой мне нехотелось бы чтобы мой

друг это тот кто всегда поддержит
лучший друг-это тот кто всегда поймет
я переживаю когда мой друг очень долеко
я радуюсь когда мой друг рядом
мне приятно когда мой друг со мной
мне неприятно когда мой друг грустит
мне хотелось бы чтобы мой друг был всегда таким какой он есть
мне нехотелось бы чтобы мой друг плакал из за когото

Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою.

Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?

Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу.

Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво.

На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить

Объяснение:

Объяснение:

Философия любви в понимании А. И. Куприна

«Олеся» - первая поистине оригинальная повесть художника, написанная смело, по-своему. «Олесю» и более поздний рассказ «Река жизни» (1906) Куприн относил к своим лучшим произведениям. «Здесь жизнь, свежесть, - говорил писатель, - борьба со старым, отжившим, порывы к новому, лучшему»

«Олеся» - одно из самых вдохновенных повествований Куприна о любви, человеке и жизни. Здесь мир интимных чувств и красота природы сочетаются с бытовыми картинами деревенского захолустья, романтика настоящей любви – с жестокими нравами перебродских крестьян.

Писатель вводит нас в обстановку сурового деревенского быта с нищетой, невежеством, взятками, дикостью, пьянством. Этому миру зла и невежества художник противопоставляет иной мир – истиной гармонии и красоты, выписанный столь же реально и полнокровно. Более того, именно светлая атмосфера большой настоящей любви одухотворяет повесть, заражая порывами «к новому, лучшему». «Любовь это – самое яркое и наиболее понятное воспроизведение моего Я. Не в силе, не в ловкости, не в уме, не в таланте… не в творчестве выражается индивидуальность. Но в любви» - так, явно преувеличивая, писал Куприн своему другу Ф.Батюшкову.