Анализ одного из изученных стихотворений Б.Л.Пастернака по плану: 1. Смысл названия стихотворения. 2. Построение стихотворения. 3. Преобладание определённых частей речи, их роль. 4. Главные образы стихотворения их создания. 5. Лирический герой стихотворения, его настроение. 6. Общее впечатление от стихотворения, мысли и чувства читателя

  снегурочка — героиня «весенней сказки» а.н. островского «снегурочка» (1873). действие пьесы происходит в «стране берендеев в время». мифопоэтический образ берендеева царства навеян устным народным творчеством. это — идиллическое царство мира и согласия. любовь — сердцевина жизни берендеев, форма их служения могучему языческому богу солнца — яриле. появление среди людей «холодной» с. вносит в их жизнь «ревность, брань, усобицу». в сердца людей проникает «остуда немалая». дочь весны и мороза, с.— всем чужая. она «не знает любви совсем». ее влекут «людские песни», страстные и печальные напевы любви. с. томится любопытством и удивляется силе этого чувства, заставляющего людей страдать и плакать. но «младенческая душа» с. спит, никто не может пробудить в ней «желание любви». еще не зная любви, с. узнает «мучительную ревность», зависть к чужому счастью. она чувствует себя «обманутой, обиженной, убитой», когда пастух лель с легкостью покидает ее ради горячей сердцем и полной жизни купавы. с. обращается к матери-весне с мольбой о «даре любви». подаренный весною волшебный венок пробуждает «дремоту души», открывает с. красоту мира, радость жизни. «гордый духом» мизгирь становится «избранником души» с. ее «холодное сердце», познав любовь, превращается в обыкновенное, живое, человеческое сердце, и с. гибнет со словами: «люблю и таю, таю от сладких чувств любви». ее «чудесная кончина» восстанавливает эпическое равновесие царства берендеев, как искупительная жертва, призванная умилостивить грозного ярилу. образ с. послужил прообразом героини оперы н.а.римского-корсакова «снегурочка» (1881). первая исполнительница роли с. — г.н.федотова (1873). среди других исполнительниц — в.ф.комиссаржевская (1900), м.п.лилина(1900).

Объяснение:

1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)

2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.

Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)

3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)