Написать мини сочинение как я поборол свои страхи​

Был у меня один большой страх - темнота. Так я её боялся, что всюду ходил с фонариком. Однажды я долго просидел в гостях у друга. Наступил вечер. Стало на улице темно. Стало мне страшно. Вышел я из подъезда и шагу дальше сделать не могу. Страшно. Вот я стою, весь дрожу от страха и ко мне в голову лезут разные мысли о том, что люди думают что я трус. И так мне обидно за себя стало, что я пошел по темной улице домой. И знаете,я свой страх поборол и пока ничего не боюсь.

Похожее сочинение есть в интернете

Объяснение:

Я очень сильно боюсь темноты и всё то что с ней связанно, темные переулки, комнаты, помещения  

Как-то раз я ночевала у своей бабушки, была сильная гроза, шёл дождь, и вдруг свет погас.

Я очень испугалась, но моя бабушка Лида начала меня успокаивать. Она объяснила мне, что в темноте многое кажется не тем что мы себе представляем, все страхи мы придумываем мы себе сами и только мы можем их побороть

после этих бабушкиных слов я стала намного храбрее время и я привыкла к темноте. Так я преодолели свой страх.

Андрей Платонович Климентов родился 28 [16] августа 1899 года (считал днём своего рождения 1 сентября[6]) в версте от Воронежа, в Ямской слободе[7]. Отец — Платон Фирсович Климентов (1870—1952) работал машинистом паровоза и слесарем в Воронежских железнодорожных мастерских. Дважды Герой труда (1920, 1922), в 1928 году вступил в партию. Мать — Лобочихина Мария Васильевна (1874/1875 — 1928/1929) — дочь часового мастера, домохозяйка, мать одиннадцати (десяти) детей. Как старший сын, Андрей воспитывать и кормить многочисленных братьев и сестёр. Оба родителя похоронены на Чугуновском кладбище Воронежа.

ЖУРДЕН - герой комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві» Пан Журден - один із самих забавних персонажів великого комедіографа. Потішаються над ним в рівній мірі і дійові особи п'єси, і читачі, і глядачі. Справді, що може бути більш безглуздим для оточуючих, ніж літній торговець, несподівано помешавшийся на світському поводженні і несамовито прагне бути схожим на аристократа. Спрага «зміни долі» до того сильна в Ж. , що, попри природну немузыкальность і незграбність, він розучує хитромудрі па» модних танців, розмахує шпагою, неодмінною дворянським атрибутом, і під керівництвом численних вчителів осягає прийоми зваблювання вимогливих представниць світського суспільства. У який раз у комедії Мольєра все крутиться навколо гри. Ж. не терпиться вжитися в роль завзятого придворного, а навколишні, за деяким винятком, «підіграють» герою, переслідуючи свої досить меркантильні цілі. Навіть опирається дорогим безумств чоловіка пані Журден і її смішлива служниця врешті-решт розуміють, що «гру» Ж. достатньо направити в потрібне русло, щоб від неї ніхто не постраждав. Так, в кінці п'єси з до ряджених домочадців виходить за улюбленого дочка Ж. , яку непохитний тато готував виключно за дворянина. А сам Ж. в результаті хитрого плану нареченого дочки стає «мамамуши» і «наближеним турецького султана» . Це квазитурецкое слово-монстр як не можна краще виражає жахливий несмак і неорганічність претензій новоявленого вельможі. Воно складено спеціально для Ж. пустотливими і заповзятливими молодцями, Клеонтом і Ковьелем, що вирішили в що б те не стало отримати в дружини дочку і служницю спятившего буржуа. «Турецька церемонія» , покликана «присвятити» у дворянство Ж., - кульмінація комедії і «апофеоз» героя, який відчув себе в процесі пародійної балетної феєрії справдешнім «мусульманським аристократом» . Образ Ж. , однак, складніше, ніж може здатися. Його актуальна для епохи соціальне підґрунтя не заважає бачити в комедії продовження серйозних роздумів про Мольєра ігровому просторі людського буття, про функції гри, наповнює життя суспільства, про різних іпостасях ігрового поведінки і про «витрати» людський ігрової активності. На цей раз предметом дослідження виявилося ігрове оформлення кастових train de vie (образів життя) . Незграбний буржуа Ж. , приміряє на себе етикетні стандарти дворянства, виявляється в п'єсі своєрідним дзеркалом, що відображає і безыдеальную, позбавлену творчого духу буржуазну манеру жити, і надлишково орнаментований, манірний стиль аристократичного поведінки.