Что рассказал жилин когда вернулся из плена? произведении толстого кавказский пленникнадо сделать сочинение, и надо рассказать что именно он сказал)

«Окружили его казаки, спрашивают: «кто он, что за человек, откуда?» А Жилин сам себя не помнит, плачет и приговаривает:– Братцы! Братцы!Выбежали солдаты, обступили Жилина; кто ему хлеба, кто каши, кто водки, кто шинелью прикрывает, кто колодку разбивает.Узнали его офицеры, повезли в крепость. Обрадовались солдаты, товарищи собрались к Жилину.РАССКАЗАЛ ЖИЛИН, КАК С НИМ ВСЁ ДЕЛО БЫЛО, и говорит:– Вот я и домой съездил, женился! Нет, уж, видно, не судьба моя.И остался служить на Кавказе. А Костылина только еще через месяц выкупили за пять тысяч. Еле живого привезли».

Автор, он же же и герой рассказа в конце повествования сам себе задает вопрос: зачем он убил того коростеля? Побывши на войне, живя на свете уже немало лет, героя до сих пор гнетет совесть за безвинно погубленную птицу. Отсюда идея рассказа- порой бессмысленные и жестокие, необдуманные, пустяковые на первый взгляд поступки, впоследствии камнем лежат на душе и которые невозможно забыть.
Потому что Сразу после этого ребенку стало жалко загубленную им птичку. ОН похоронил мертвое тело птички.
С этих пор наш герой ждет прилета коростелей, его не покидает чувство вины. Он не может себе этого простить.
Герой понимает на сколько сложна жизнь этих птиц, как много им приходится передвигаться.
Будучи уже пожилым, побывавшим на войне он до сих пор не может себе простить убийство невинной беззащитной птички.

Відповідь:

ти моеш виписати щось звідси бо ми писали твір тому незнаю чи підійде

Пояснення:

У повісті – казці А. Линдгрен «Мио, мій Мио!» розповідається про життя хлопчика – сироти, що виріс у дитячому притулку, а потім став приймаком у родині, звідки біг через кепський з ним обігу. Герой попадає в Країну Прекрасного Далека, де й протікає основна дія книги. У цьому добутку фантастичне тісно переплітається среальным.

Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час усе в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і в дійсності. Тільки дорослі тут дуже гарні, а діти милі й привітні. І головне – тут немає страху, немає гноблення, холоду й голоду

Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека увесь час загрожує небезпека. Неподалік від них перебуває країна жорстокого лицаря Като, що перетворив своє царство в мертвий ліс. Маленький Мио вирішує захистити щастя й волю поневолених злим лицарем людей. Він убиває жорстокого Като й визволяє з неволі жителів, які ніколи колись не бачили сонця. Мио не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини й трави, дерева й гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой угамував голод, плащ, що робить Мио невидимим, меч, що простромив груди Като.

У головного героя гаряче й любляче серце. Він не терпить несправедливості, він мужній. Часом Мио дуже важко, часом він отчаивается й навіть плаче, але все – таки робить свій подвиг і стає героєм

Образ Мио даний у розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначеному йому подвигу (про нього розповідається в старій легенді, що нашептав Мио казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця добутку Мио знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань