Сочинение на тему "Чем интересно "Слово" современному читателю?" ​

объяснение:

повість “гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника михайла стельмаха про своє дитинство. саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.

бачимо, що михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім. хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. дідусь часто розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. тому михайлик зростав спостережливим, захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. розумів, що в цьому йому звичайно також книжки. мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами , які є перлинами народної мудрості.

не дивлячись на те, що михайло стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.

наталия ивановна -у врат обители святой

стоял просящий подаянья

бедняк иссохший, чуть живой

от глада, жажды и страданья.

куска лишь хлеба он просил,

и взор являл живую муку,

и кто-то камень положил

в его протянутую руку.

так я молил твоей любви

с слезами горькими, с тоскою;

так чувства лучшие мои

обмануты навек тобою

мария щербатова-

      на светские цепи,

на блеск утомительный

      цветущие степи

украйны она променяла,

      но юга родного

на ней сохранилась примета

      среди ледяного,

среди беспощадного света.

      как ночи украйны,

в мерцании звезд незакатных,

      исполнены тайны

слова ее уст ароматных,

      прозрачны и сини,

как небо тех стран, ее глазки,

      как ветер пустыни,

и нежат и жгут ее ласки.

      и зреющей сливы

румянец на щечках пушистых

      и солнца отливы

играют в кудрях золотистых.

      и, следуя строго

печальной отчизны примеру,

      в надежду на бога

хранит она детскую веру;

      как племя родное,

у чуждых опоры не просит

      и в гордом покое

насмешку и зло переносит;

      от дерзкого взора

в ней страсти не вспыхнут ,

      полюбит не скоро,

зато не разлюбит уж даром.