Анализ стихотворения "Слава толпе" Брюсова

Озлобленная на весь окружающий мир хрюмина-внучка со своей полуглухой бабушкой. хрюмина-внучка не может найти себе достойного жениха и поэтому недовольна всем, что происходит вокруг нее. едва приехав на , она сожалеет о том, что приехала слишком рано. уезжая же с , графиня-внучка так отзывается о нем: «ну ! . и не с кем говорить, и не с кем танцевать! » ее злит, что на она не познакомилась ни с кем, за кого можно было бы выйти замуж. хрюмина-внучка выказывает свое восхищение перед всем иностранным, обнаруживает пристрастие к «модным лавкам» . она часто употребляет французские слова, даже произносит несколько целых фраз по-французски, чего в комедии больше никто не делает. в ее лице грибоедов высмеивает еще одну характерную черту дворянства того времени: преклонение перед всем иностранным. представительница старой московской знати это графиня бабушка хрюмина. она так стара, что уже не может быть идеологом своего века. единственное разумное замечание, которое услышим от нее: когда-нибудь я с да в могилу. это отголосок философии хозяина дома, чья жизнь состоит из обеда, погребенья и крестин: существование графини это , заканчивающийся смертью.

не раз ми зустрічали людей – які намагались повірити в дива, казки і в дивовижні речі які за розповідями мали неабияку популярність в давнину. такі речі  частково залишились і сьогодні, проте чи несуть вони  цей самий зміст що і колись, і що вони означають  зараз? відповіді на ці питання ми можемо знайти у літературі початку лицарської доби і по-сьогодні.

лицар. для когось це людина яка готова здійснити великий подвиг заради або певних  моральних цінностей , а для когось це людина котра живе при грошах і не відмовляє собі ні в чому  .  проте знаходяться і ті люди, котрі вміють протиставляти і те і інше. тобто вони вважають – лицар це той який незважаючи на своє  становище є іншим. в  хх столітті світ був на межі. люди намагались знайти того лицаря який би мав врятувати всіх від   неминучих війн і трагедій.

зараз у нас не залишилось тих почуттів один до одного, які мали б запалити вогонь вічного добра і людству знайти правильний шлях щодо вирішення важливих питань і проблем. ми живемо тільки теперішнім і не задумуємось про майбутнє і про наших нащадків не кажучи вже про оточуючих.  отже я може сказати те, що сьогодні слово “лицар” вже не несе того сенсу який був колись, адже світ так само як і наші погляди на життя змінюється із часом так, що не залишає нічого старого і важливого.